Лексикология
Лексикологія - розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику).
Термін "лексика" охоплює всю сукупність слів і їх значень, що функціонують у мові.
Лексикологія вивчає словниковий склад мови у різних аспектах: групування слів за їх значеннями (однозначність і багатозначність, пряме і переносне, конкретне і абстрактне, омоніми, пароніми), стилістична диференціація лексики сучасної української літературної мови (загальновживана, специфічно побутова, науково-термінологічна, офіційно-ділова, виробничо-професійна, емоційна тощо), склад лексики з погляду походжеіння (запозичена і власне українська), за часом утворення (застарілі слова і нові).
Завданням лексикології є також встановлення загальної кількості слів у мові
Лексикологія тісно пов'язана з багатьма іншими розділами мовознавчої науки, зокрема етимологією (вивчає походження слова, його первинне значення), семасіологією (вивчає лексичне значення слова), морфологією (вивчає частини мови), фразеологією (досліджує стійкі сполучення слів), лексикографією (вивчає різні типи словників) та іншими.
Отже, одиницею лексики є слово. Зовні воно сприймається як звук або сукупність звуків. Проте не кожний звук, не кожне поєднання звуків можна назвати словом.
ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА
Слово характерізується насамперед одним чи кількома лексичними значеннями.
Лексичне значення слова - це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає.
Наприклад, лексичне значення слова портрет - це "зображення або опис людини чи групи людей".
Крім лексичного значення, слово має ще граматичне значення.
Фразеология
ФРАЗЕОЛОГІЯ
Фразеологія (від гр.phrasis- вираз, зворот і logos-слово, вчення) - сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-
фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження.
ФРАЗЕЛОГІЗМИ
Фразеологізми (фразеологічні звороти) використовуються для називання окремих предметів, явищ, властивостей та дій.
Лексичне значення має фразеологізм в цілому, напр., спіймати облизня - "зазнати невдачі", без царя в голові - "нерозумний", заткнути за пояс - "перевершити".
Ці мовні звороти, у яких слова виявляють своє значення тільки зв’язано, називаються фразеологічними одиницями.
Фразеологічні одиниці подібні до слів: і слова, і фразеологізми використовуються як готові мовні одиниці, а не створюються щоразу у процесі мовлення.
Фразеологізми, як і слова, можуть входити до синомічних рядів: дрімати- куняти- клевати носом.
У реченні фразеологізм виступає як один член речення. Напр.,у реченні І довго ти будеш товкти воду в ступі? фразеологізм товкти воду в ступі є присудком.
Фразеологізми мають синоніми і антоніми - інші фразеологізми, напр.: не приший кобилі хвіст - потрібний як п'яте колесо до воза.
Фразеологізми використовуються як в мові, так і в художніх творах.
Терминоведение
Терминоведение (терминология - устар.) — наука, изучающая специальную лексику с точки зрения её типологии, происхождения, формы, содержания (значения) и функционирования, а также использования, упорядочения и создания.
Предмет общей теории терминологии составляют: изучение формирования и употребления специальных слов, с помощью которых аккумулируются и передаются накопленные человечеством знания; совершенствование существующих терминологических систем; поиски оптимальных путей создания новых терминов и их систем; поиски универсальных черт, свойственных терминологиям разных областей знания.
Начало терминоведения связано с именами австрийского ученого Ойгена Вюстера и отечественного терминоведа Дмитрия Семеновича Лотте, опубликовавших первые работы в 1930
В настоящее время в терминоведении выделяется ряд самостоятельных направлений исследования. В первую очередь можно выделить теоретическое терминоведение, исследующее закономерности развития и употребления специальной лексики и основывающееся на нем прикладное терминоведение, вырабатывающее практические принципы и рекомендации по устранению недостатков терминов и терминологий, их описанию, оценке, редактированию, упорядочению, созданию, переводу и использованию.
Общее терминоведение изучает наиболее общие свойства, проблемы и процессы, происходящие в специальной лексике, а частное или отраслевое терминоведение занимается изучением специальной лексики и понятий отдельных областей знания конкретных языков. Типологическое терминоведение занимается сравнительным исследованием особенностей отдельных терминологий с целью установления общих свойств терминологий и особенностей отдельных терминологий, обусловленных характером отражаемых ими областей знания, а сопоставительное терминоведение — сравнительным исследованием общих свойств и особенностей специальной лексики разных языков, например, русского и английского. Семасиологическое терминоведение занимается исследованием проблем, связанных со значением (семантикой) специальных лексем, изменением значений и всевозможными семантическими явлениями — полисемией, омонимией, синонимией, антонимией, гипонимией и т. д. Ономасиологическое терминоведение исследует структурные формы специальных лексем, процессы наименования специальных понятий и выбора оптимальных форм наименований.
Историческое терминоведение изучает историю терминологий для того, чтобы вскрыть тенденции их образования и развития и с их учетом дать правильные рекомендации по их упорядочению. В настоящее время на основе результатов этого направления исследований возникла самостоятельная лингвистическая дисциплина — антрополингвистика. Функциональное терминоведение связано с изучением современных функций термина в различных текстах и ситуациях профессионального общения и подготовки специалистов, а также особенностей использования терминов в речи и компьютерных системах.