27. Інфляція

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей

Саме вона займає одне з центральних місць в монетарній літературі, де причинна залежність між змінами кількості грошей і рівнем цін розглядається як основна економічна закономірність. Як затверджує Фрідмен, „мабуть, не існує таких емпіричних зв’язків в господарстві, які повторювалися б так одноманітно і при таких різних обставинах, як зв’язок між значною зміною протягом короткого часу запасу грошей і рівня цін: одне незмінно пов’язане з іншим і діє в одному напрямі...”.

Монетарна теорія інфляції зводиться до наступного:

• Найважливіша і по суті єдина причина посилення інфляційного процесу полягає в швидшому зростанні номінальної грошової маси в порівнянні із зростанням продукту.

• У довготривалій перспективі гроші повністю нейтральні: ефект грошових імпульсів (прискорення або уповільнення темпів зростання грошей) відбивається лише на динаміці загального рівня цін і не впливає на стан „реальних” змінних (об’єму виробництва, інвестицій, зайнятості робочої сили і так далі). Протягом коротших періодів (скажімо, в межах одного економічного циклу) зміни темпів зростання грошової маси можуть, мабуть, зробити вагомий вплив на стан виробництва і зайнятості, але ефект цей буде недовгим: через певний час темп зростання реальних показників виробництва повернеться до початкового рівня. Тим самим відкидається кейнсіанська ідея про можливість постійно підтримувати високі темпи „реального” економічного зростання за допомогою дозованих порцій інфляції.

• Важлива роль в монетарній моделі інфляції належить інфляційним очікуванням. Вони формуються з урахуванням помилок в минулих прогнозах динаміки цін.

Розвиток монетарних поглядів з питань інфляції пройшов два етапи. На першому з них (до кінця 60-х років) зусилля прихильників доктрини були направлені на виявлення механізму розвитку інфляції, на другому вперед вийшла проблема зв’язку інфляції і безробіття.

28. Математичне моделювання інфляційних процесів

Інфляція є одним із найважчих проявів макроекономічної нестабільності. Саме тому дослідженню та боротьбі з нею приділяється багато уваги.

Якщо грошей в обігу надто багато, то вони знецінюються, що приводить до цілої низки негативних наслідків. Якщо ж грошей бракує, виникають неплатежі, бартер, векселі, місцеві „гроші” і таке інше.

Згідно моделі трьохсекторної економіки,стаціонарний її стан визначається за допомогою шести параметрів: три характеризують розподіл трудових ресурсів, а інші три s₀,s₁,s₂ - розподіл інвестицій. Ці шість параметрів, а також ціни р₀,р₁,р₂, ставки заробітної плати w₀,w_i,w₂ та податків взаємопов’язані між собою у вигляді шести натурально-вартісних балансових співвідношень.

прийнято, що розподіл інвестицій передбачається постійним, податки в явному виді не розглядаються, вони включені в заробітну плату.

баланс праці

матеріальний баланс

баланс доходів і витрат матеріального сектору (9.3.1)

баланс доходів і витрат фондотворного сектору

баланс попиту і пропозиції

В даних рівняннях питомі випуски секторів задаються наступними співвідношеннями: де В_j(s) визначені формулами

Рівняння (9.3.1) у диференціалах (малих змінах) приймуть наступний вигляд:

Розв’язок перших двох рівнянь має такий вигляд:

Підставивши в (9.3.2) диференціали питомих випусків секторів (9.3.3), одержимо

(9.3.4)

Основу подальшого дослідження становлять рівняння (9.3.4) і розв’язок (9.3.3), що зв’язують d ,d ,d

Розглянемо один виток інфляції: підвищення ставки заробітної плати в споживчому секторі призводить до підвищення ціни на предмети споживання й тим самим до падіння реальної заробітної плати в матеріальному й фондоутворюючому секторах. Для збереження реальної заробітної плати їм доводиться підвищувати ставки заробітної плати, що у свою чергу призводить до підвищення ціни на продукцію споживчого сектора, отже, реальна заробітна плата в ньому падає. Для збереження реальної заробітної плати в споживчому секторі треба знову піднімати ставку заробітної плати, що означає початок нового витка інфляції.

При дослідженні одного витка інфляції виділять два етапи:

1. підвищення ставки заробітної плати в споживчому секторі й реакція на це секторів;

2. підвищення ставок заробітної плати в матеріальному й фондоутворюючому секторах з метою збереження реальної заробітної плати й вплив цих дій на ціну продукції споживчого сектора

Як видно з опису підвитків, інфляція не обов'язково може початися в споживчому секторі. Ініціаторами її можуть бути і матеріальний, і фондоутворюючий сектори.