24. Ринок товарів

Принци» ефективного попиту. Відправним пунктом макроекономічного аналізу Дж. М. Кейнса є відмова від закону Сея та його заміна принципом ефективного попиту. Ефективний попит, згідно Кейнсу, це просто фактичний сукупний попит на блага, при яких сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції.

Принцип ефективного попиту полягає в тому, шо реальний національний дохід визначається ефективним попитом, при цьому він може бути менший від необхідного для забезпечення повної зайнятості. Це значить, що ресурси суспільства можуть використовуватися не повністю. Таким чином, природно виникає питання визначення причин неповної зайнятості (вимушене безробіття), тобто детально дослідити фактори, що впливають на складові сукупного попиту. Оскільки в ринковій економіці без державного макроекономічного втручання та зовнішньої торгівлі сукупний попит складається із споживання та інвестицій, то необхідно проаналізувати фактори, від яких вони залежать. (5.3.1)

Споживання. Споживання, як і збереження, є одним із способів використання (національного) доходу. Тому функцію споживання запишемо у вигляді C = C(Y).

В основі цього прийнятого Кейнсом допущення лежить так званий „основний психологічний закон”, згідно якого, люди, переважно, схильні збільшувати своє споживання із зростанням реального доходу, але не в такому ж обсязі як зростає дохід. Формально цей закон може бути представлений наступним чином

гранична схильність до споживання.

Під реальним доходом він зрозумів дохід після виплати всіх податків. Очевидно, що кожна одиниця зростання реального доходу підвищує споживання на величину меншу від одиниці. Цю долю, на яку зростає споживання, Кейнс назвав граничною схильністю до споживання. На підставі сказаного функцію споживання можна представити у вигляді: C = a + bY_d, (5.3.3) де С - споживання; Y_d - реальний дохід; а - автоматичне споживання; b - гранична схильність до споживання (0 < b < 1).

Так як реальний дохід є національним доходом без чистих податків, тому вони між собою нерівні. Рівність, що описує співвідношення між чистими податками та національним доходом, можна представити у виді:

Т = S + tY, (5.3.4) де Т - величина загальних чистих податків; у - національний дохід; S - автономні чисті податки; і- гранична податкова ставка.

Залежність між чистими податками і національним доходом матиме вигляд (5.3.4) Оскільки величина реального доходу дорівнює національному без чистих податків, тобто =Y – T,тому функцію споживання можна представити залежною від національного доходу: С = а = b(Y-(S + tY)) = a-bS + b( 1 - t)Y. (5.3.5)

Додавши в цю рівність планові інвестиції (I) та державні закупки (G), отримаємо повне рівняння, яке пов’язує залежність планових затрат сукупного попиту від наведених факторів Y_n = C+I + G = (a-bS + I + G)+b(l-t)Y. (5.3.6) За допомогою цієї рівності завжди можна визначити величину планових затрат у залежності від національного доходу. Якщо ж планові затрати змінюються з приводу інших причин, не за рахунок зміни національного доходу, то це приводить до структурних змін самого рівняння, тобто зміни коефіцієнтів рівності (5.3.6).

Рівноважний рівень національного доходу. Економічна система перебуває у рівноважному стані тоді і тільки тоді, якщо планові затрати рівні національному продукту. Крім цього, так як кругообіг доходів та продуктів жорстко пов’язує ці два економічні параметри, то національний дохід завжди повинен дорівнювати національному продукту.