16. Класична макроекономічна модель ринкової економіки

Класичну модель ринкової економіки можна розглядати як систему взаємопов’язаних моделей, кожна з яких відбиває поведінку одного з трьох ринків: робочої сили, грошей, товарів.

Модель найбільше підходить для опису економіки з досконалою конкуренцією. В умовах функціонування монополій вона не працює.

Ринок робочої сили

Цей ринок, як і інші, описується за допомогою трьох залежностей: функції попиту, функції пропозиції та умови рівноваги. У класичній моделі функція попиту на робочу силу виводиться з таких двох гіпотез:

1) підприємства (фірми) повністю є конкурентними за наявності пропозиції товарів і найму робочої сили;

2) за решти рівних умов граничний продукт праці знижується зі зростанням обсягів робочої сили.

З цих гіпотез випливає, що в стані рівноваги граничний продукт праці у вартісному вираженні дорівнює середній ставці заробітної плати (про це йшлося у попередньому матеріалі): (12.1)

де p — ціна продукту, F = F(K, L) — макроекономічна виробнича функція, в якій K — фонди, L — чисельність зайнятих.

Ринок грошей

Теорія попиту на гроші (не враховуючи інші види фінансових активів) у класичній моделі ґрунтується на гіпотезі, за якою сукуп­ний попит на гроші — це функція грошового доходу (тобто f(Y_p), де Y — валовий внутрішній продукт у натуральному вираженні, p — ціна), ця функція (f) — лінійна і прямо пропорційна грошовому доходу: M ⁰ = k Y_p , (12.3)

де пропозиція грошей M^S розглядається як фіксована величина, екзогенно задана. Якщо за фіксованого Y ціна p < p⁰, то наявна надлишкова пропозиція грошей M^S – M^D(p) > 0, у цьому разі припускається гіпотеза, за якою ціни зростуть до рівня p⁰.

Ринок товарів

Попит на товари (плановані витрати) — це сума попиту на споживчі та інвестиційні товари E = C + I. Згідно з моделлю С = C(r), І = I(r) як функції норми відсотка r, знижуються зі зростанням r.

Справді, чим більше r, тим більшим буде дохід від заощадження, отже, дедалі більша частина доходів зберігатиметься, а менша (С) — витрачатиметься на споживчі товари. Щодо інвестицій (І), то чим більшим є r (тобто ставка відсотка, що використовується під час дисконтування майбутніх витрат і доходів при інвестуванні і приведенні їх до поточного часу), тим нижчою буде сьогоднішня оцінка чистої теперішньої вартості проекту.

У класичній моделі попит на товари є функцією рівня зайнятості, що визначається на ринку робочої сили

Y = Y(L⁰).

Умова рівноваги полягає у тому, що пропозиція товарів Y(L⁰) дорівнює попиту на товари E = C(r) + I(r).

17. Фінансування консолідованого бюджету

КОНСОЛІДОВАНИЙ БЮДЖЕТ - - сукупність усіх бюджетів, які входять до бюджетної системи д-ви. Консолідований (або зведений) бюджет не є окр. ланкою бюдж. системи. В Україні К. б. використовується для аналізу та визначення засад держ. регулювання екон. і соціального розвитку країни. Він дає можливість проконтролювати рух бюдж. коштів, оптимально вирішити питання збалансування міс:_ бюджетів. К. б. обраховується не тільки в масштабах України. К. б. АР Крим об'єднує респ. бюджет та бюджети районів і міст респ. значення автономії. Бюджет області об'єднує обл. бюджет і бюджети районів та міст обл. значення. Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільс. бюджети. Бюджет міста з районним поділом об'єднує міський бюджет і бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній (у місті) раді адміністративно підпорядковані ін. міста, селища чи села, бюджети цих міст, селищ і сіл об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району (в місті), радам яких підпорядковані. За світовим підходами, консолідований (в Українському законодавстві — зведений) бюджет включає республіканський (державний, федеральний) та територіальні (включно з місцевими) бюджети. Зведений бюджет України являє собою сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, і використовується для аналізу та прогнозування соціально економічного розвитку держави. З метою визначення рівня централізації ВВП у консолідованому бюджеті прийнято визначати його частку у ВВП країни. За українським законодавством, доходи бюджету включають усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи класифікуються за такими розділами:1) податкові надходження — визначені чинним законодавством України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі; 2) неподаткові надходження — доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом — надходження від продажу основного капіталу, реалізації державних запасів товарів, продажу землі і нематеріальних активів;4) трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

За міжнародною методологією, доходи консолідованого бюджету поєднують доходи республіканського (державного, федерального) бюджету, бюджетів регіональних та місцевих органів влади. Вони охоплюють:— податки і обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб; — неподаткові платежі (надходження від продажу активів та від приватизації); — трансферти, отримані від інших країн (без урахування трансфертів між окремими рівнями бюджетної системи), а також від міжнародних організацій. Розмір частки податкових надходжень у доходах консолідованих бюджетів дозволяє оцінити дієвість податкової форми фінансових взаємовідносин держави, суб’єктів господарювання та населення.