Методи теоретичного дослідження

Особливість теоретичного дослідження полягає у використанні абстрактних уявлень, ідей, положень, концепцій, які мають безпосереднє відношення до процесу практичного пізнання. Найчастіше у процесі теоретичного пізнання наука послуговується методом сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивним, системним методами.

СЛАЙД – (подать на аркуші)

1. Метод сходження від абстрактного до конкретного – це загальна форма руху наукового пізнання, закон відображення дійсності і мислення.

Наприклад: – Характер людини – це абстрактне поняття, а його проявлення це – конкретне ; – любов до бога, віра – це абстрактне поняття, а конкретне поклоніння, розбудова храмів – конкретне ; – поняття електроструму

Відповідно до цього методу процес пізнання розбивається на два відносно самостійні етапи.

1. На першому етапі відбувається перехід від конкретного в дійсності до його абстрактних визначень. Єдиний об’єкт розчленовується, описується за допомогою понять і суджень. Він перетворюється на сукупність зафіксованих мисленням абстракцій, визначень.

2. Другий етап процесу пізнання є сходження від абстрактного до конкретного. Сутність його полягає в русі думки від абстрактних визначень об’єкта до конкретного у пізнанні. На цьому етапі відновлюється вихідна цілісність об’єкта, він відтворюється у своїй багатогранності, але вже в мисленні.

Згідно з цим методом мислення бере свій початок від конкретного в дійсності до абстрактного у мисленні, а від нього до конкретного в мисленні.

Метод ідеалізації – це конструювання подумки об’єктів, яких не має в дійсності або які практично не здійснені (наприклад: абсолютно чорне тіло, лінія, площина, абсолютно тверде тіло, створюємо ідеал людини).

Мета ідеалізації:

• Позбавити реальні об’єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об’єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями.

При цьому мета досягається завдяки:

• багатоступінчастому абстрагуванню (від поняття „товщини” до поняття “площина”);

• переходу думки до кінцевого випадку розвитку якоїсь властивості (абсолютно тверде тіло);

• простому абстрагуванню (рідина, це те що не стискається).

Формалізація

У деяких випадках використовується формальний підхід, сутність якого полягає в тому, що основні теоретичні положення тих чи інших процесів а до явищ надаються у вигляді формул з використанням спеціальної формальної символіки (часто математичної).

Формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відображення їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов (наприклад мовою математики).

Застосування символів та інших різноманітних символьних систем, дозволяє встановити певні закономірності між такими фактами, які начебто не пов’язані між собою.

Не дивно що у сучасних теорій спортивних ігор, гімнастики, педагогіки та ін. наук гуманітарного циклу вживають такі формальні підходи. Про це свідчить інтенсивний розвиток таких дисциплін, як спортивна метрологія, педагогічна кваліметрія тощо.

Переваги формалізації:

– вона забезпечує узагальненість підходу до вирішення проблем;

– символіка надає стислості та чіткості фіксації значень;

– однозначність символіки (уникаємо багатозначності звичайної мови);

– дає змогу формувати знакові моделі об’єктів і замінювати вивчення реальних речей і процесів вивченням цих моделей.

У процесі проведення наукових теоретичних досліджень використовуються як логічний, так і хронологічний (історичний) методи.

гіпотетичний

4. Логічний метод містить у собі аксіоматичний

Гіпотетичний метод – це метод який ґрунтується на розробці гіпотези, наукового припущення, змістом якого є елементи новизни та оригінальності.

У становленні теорій як системи наукового знання найважливішу роль відіграє гіпотеза. Вона складає суть, методологічну основу, теоретичне передбачення, стрижень теоретичних досліджень.

Слід зауважити, що гіпотетичний підхід не завжди був універсальним методом наукових досліджень.

Наприклад: як відзначає С.І. Вавілов, Ісаак Ньютон скептично дивився на гіпотези і тому практично ніколи не користувався гіпотетичним методом.

Ґрунтом для аксіоматичного методу є очевидні положення (аксіоми), прийняті без доказу. За цим методом теорія розробляється на основі дедуктивного принципу. Більш широке поширення такий підхід має у теоретичних науках (наприклад: математиці)

Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якою деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Л огічний метод між ними існує єдність, основана на тому, що

Історичний метод любе логічне пізнання повинно розглядатися в історичному аспекті

5. Історичний метод – дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей (використаних у суспільних науках).

2. Систематичний метод – полягає у комплексному дослідженні великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого.

В останні часи все більшого значення набувають дослідження з питань прогнозування, економічного обґрунтування, організації виробництва, що відбиває комплексний характер складних систем. Оптимізація структури підприємств, інформаційні та інші клерувальні процеси займають головне місце саме в тих дослідженнях, які обумовлені використання ЕОМ.

Системний аналіз використовується для дослідження таких складних систем як економіка залізничного, або автомобільного транспорту та ін. Найбільш часто використовують цей підхід при вивченні динаміки системи, тобто розвиток цих систем у часі. Методи системного аналізу ефективно зарекомендували себе при плануванні та організації технології виробничих процесів підприємств.