Семінарське заняття

Навчальна дисципліна: «Технології соціальної роботи»

Професійно-орієнтований цикл

Тема: Технології консультування та посередництва

Мета заняття:

1. Забезпечити поглиблення і розширення, узагальнення знань щодо технологій консультування і посередництва, розглянути типи і види навчання, визначити особливості консультування у соціальній роботі.(освітня).

2. А) Формувати логічні вміння, виводити слідства тверджень, здійснювати доказові міркування, освоювати логічну структуру змісту і вміння логічно викладати думки.

Б) Формувати якості мислення: гнучкість, самостійність, критичність. В)Формувати вміння виділяти головне, істотне, порівнювати подібні поняття, виявляти аналогії, розкривати загальне і особливе, аналізувати, систематизувати, встановлювати зв'язки раніше вивченого з новим. (розвивальна).

План заняття:

1. Сутність технології консультування.

2. Вимоги до соціального працівника як консультанта.

3. Типи і види консультування.

4. Консультування окремих категорій клієнтів.

5. Технологія посередництва.

Література:

1. Вступ до соціальної роботи: Навчальним посібник для студентів вищих навчальних закладім/ За ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. — К.: Акидсмиидав, 2005. — 304 с. (Альма-матер)

2. Соціальна робота: Хрестоматія — К. ДЦССМ, 2001 —396 с. // Соціальна робота. Книга 3.

3. Теорії і методи соціальної роботи: Підручник для 84 студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. — К.: Академвидав, 2005. — 328 с. (Альма-матер)

4. Технологии социальнойработы в различных сферах жизнедеятельности/ Под ред. проф. П. Д. Павленка: Учебноепособие. — 2-е изд., перераб. и доп. —М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К"» 2006.—596с.

5. Холостова Е. И. Практикум по социальной работе. — 2-е изд. — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2008. — 296 с.

6. Шахрай В.М.Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.

Основні поняття: технологія, консультування, посередництво, клієнт, соціальна робота, процес, фасилітатор, бесіда, консультативна бесіда, особистісна компетентність, консультативний процес, консультація, консультант, проблема.

Наочність: відсутня.

Тип заняття:практичне або семінарське (узагальнення та систематизації знань).

Вид заняття: пояснювально-ілюстративне навчання.

Методи навчання: словесні методи.

Хід лекції:

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь студентів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Сутність технології консультування.

2. Вимоги до соціального працівника як консультанта.

3. Типи і види консультування.

4. Консультування окремих категорій клієнтів.

5. Технологія посередництва.

IV. Закріплення нових знань і вмінь студентів

V. Підсумки семінару.

VI. Домашнє завдання

Хід уроку:

I. Організаційний момент

Вступне слово викладача.

ІI. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

1. Як ви розумієте поняття «консультація», «посередництво»?

2. Що ви знаєте про консультативний процес?

3. Чи задумувалися ви про види консультативного процесу?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розгляд підготовленого студентами матеріалу. Можливо, з доповненнями викладача, або з уточненнями.

1. Консультування як технологічний спосіб вирішення соціаль­них завдань - це процедура, що часто використовується у соціальній роботі, в медичній, юридичній практиці спеціаліста­ми різних напрямів з метою орієнтації громадян, окремих осіб, сімей, груп, общин шляхом порад, вказівок і забезпечення не­обхідною інформацією.

Консультування - технологія соціальної роботи, яка поля­гає в дослідженні проблеми клієнта, находженні разом з ним позитивних шляхів її вирішення, наданні порад і рекомендацій щодо наявності для цього соціальних ресурсів.

У багатьох роботах, присвячених консультуванню в соціальній роботі, підкреслюється, що найбільш важливим у ньому є "дозвіл людям почути самих себе".

Консультування є процесом, в якому людина досягає більш високого рівня особистісної компетентності. М. Катц писав, що консультування займається не тим, щоб навчити людей прий­мати мудрі рішення, а тим, щоб навчити їх приймати рішення по-мудрому. Саме таким чином можна досягти дійсного само-посилення (тобто збільшення і більш широкого використання власного потенціалу) клієнта. У консультуванні не заохочують­ся пасивність і залежність клієнта. Навпаки, створюється ситу­ація, коли клієнт відчуває себе людиною, яку розуміють, чують, поважають. Це сприяє розвитку довіри клієнта до самого себе і зростанню його здатності приймати власні рішення.

Найбільш важливий результат консультування - перетворен­ня внутрішнього світу клієнта. Основа цих змін - переосмислен­ня життєвих цінностей. Інформація консультанта може реалізовувати різні функції консультування: бути каталізатором і фасилітатором, що прискорює і полегшує роботу, виступати засобом мобілізації ресурсів особистості, засобом, що формує мотивацію дій. У своїй більшості консультації допомагають особі, яка кон­сультується, комплексно і об'єктивно оцінити проблеми, глибше їх усвідомити й здійснити оптимальний вибір варіанту дій, по­ведінки. Консультант сприяє ліквідації дефіциту інформації про об'єкт та предмет дослідження чи перетворення, озброює клієнта новими підходами, інноваційною інформацією.

Результатами консультування можуть бути: покращання розуміння (проблеми, себе, оточуючих); зміна емоційного ста­ну; здатність до прийняття рішення; здатність до здійснення даного рішення; підтвердження своїх думок, почуттів, рішень; отримання підтримки; пристосування до ситуації, яку немож­ливо змінити; пошук і вивчення альтернатив; отримання прак­тичної допомоги через прямі дії (консультанта й інших спец­іалістів, яких залучив консультант); розвиток наявних умінь і навичок, набуття нових; отримання інформації; реагування на дії інших людей та ситуацію.

Основними принципами проведення консультацій є:

1. Доцільність і цілеспрямованість. Консультація повинна мати конкретну мету, чітко вирішувати поставлене завдання, проблему.

2. Добровільність і ненав'язливість. Той, кого консультують, може в будь-який момент відмовитися від допомоги консуль­танта. Ефективність консультації визначається цінністю ідей, а не статусом консультанта.

3. Методична грамотність і компетентність. Ядром технології процесу консультування є встановлення довірливих взаємин консультанта і того, кого консультують. Грамотний консультант повинен мати широку ерудицію і бути компетентним в галузі обговорюваної проблеми, вміти методично грамотно, перекон­ливо вести консультації.

Консультування здійснюється різними способами залежно від різноманітності умов діяльності і особистісних якостей клієнтів, від концепцій і методів втручання, що використовуються професіоналами. Згідно з моделлю організаційного розвитку успішна зміна складається із таких стадій: розблокування, зміна, заблокування. На першій стадії потрібно піддати сумніву попе­редні норми і цінності; "створити порожній простір для нових", розблокувавши існуючі установки. Зміни відбуваються лише за наявності ідентифікації і інтерналізації. Якщо клієнт ідентифікує себе з іншим, у кого є бажані установки, це може сприяти бажан­ню змінитися. Інтерналізація - процес апробації, адаптації й використання нових установок, цінностей. Заблокування - ос­таточне прийняття і інтеграція бажаних установок, коли ново­введення стає стійкою частиною особистості чи процедур її діяль­ності. На цьому етапі необхідні час і підтримка, "негайно та постійно заохочувана поведінка".

Консультування не є одномоментною акцією, це - процес. Воно має протяжність у часі, тому в цьому процесі можна вид­ілити декілька етапів.

Основні з них:

• вияв причин, що спонукали клієнта звернутися за кон­сультацією;

• аналіз, оцінка і діагностика проблеми;

• формулювання проблеми і визначення цілей консультації;

• встановлення стратегії і плану дій;

• здійснення відповідних дій;

• оцінка результатів консультації і висновки.

Утвердження і суспільне визнання соціальної роботи як важливої підгалузі соціального захисту населення багато в чому визначається посиленням ролі спеціалістів соціальної роботи як консультантів.

2. Результат консультування багато в чому залежить від досяг­нення взаєморозуміння між консультантом і тим, кого консульту­ють. Для цього необхідно дотримуватись таких технологічних умов:

а) позиція консультанта не повинна суперечити поглядам клієнта;

б) слід наочно показати клієнту, що дії, яких від нього очікують, будуть сприяти і відповідати задоволенню його потреб і інтересів;

в) за всіх рівних умов люди легше приймають позицію тієї особи, до якої відчувають позитивне емоційне ставлення, і відкидають позицію тієї, до кого відчувають негативні емоції. Автор одного із практичних посібників з практи­ки соціальної роботи, що виданий Британською асоціа­цією соціальних працівників, В. Колшед наводить такий перелік якостей ефективного консультанта:

1. Емпатія, чи здатність бачити світ очима іншої людини.

2. Повага до клієнта, здатність реагувати на проблему клієнта таким чином, щоб передати йому впевненість у її успішному вирішенні.

3. Конкретність, чіткість, тобто спосіб комунікації з іншою людиною, коли поглиблюється ясність своїх висловлювань.

4. Знання себе і прийняття себе, а також готовність і вміння надавати іншим допомогу в самопізнанні.

5. Щирість, вміння поводитись природно у взаєминах з клієнтом.

6. Конгруентність - співпадіння того, що повідомляється вербально, з мовою тіла.

7. Робота з тим досвідом, який є на момент консультуван­ня; вміння реагувати на те, що відбувається в момент зустрічі.

До вмінь професійного консультування також відносять:

• надавати людині можливість закінчити говорити без реа­гування зі сторони консультанта;

• точно відображувати і відтворювати зміст бесіди і по­чуття;

• підсумовувати етап інтерв'ю таким чином, щоб просуну­ти бесіду дальше;

• прояснювати співбесіднику свою власну роль;

• використовувати відкриті питання;

• використовувати підказку так, щоб сприяти просуванню співбесідника вперед у його розповіді;

• створювати безпечні умови для вияву почуттів співбе­сідника;

• пропонувати експериментальне (тобто таке, що йде від реального, а не від уявлюваного досвіду) розуміння про­блеми, ситуації;

• відчувати, як інша людина впливає на консультанта;

• бути толерантним при мовчанні;

• контролювати свою власну тривогу і розслаблятися;

• визначати і спрямовувати напрям ходу бесіди;

• реєструвати прояви амбівалентності, непослідовності і вміти протистояти їм при необхідності;

• бути толерантним до болючих тем;

• генерувати і обговорювати альтернативні плани дій;

• оцінювати витрати і здобутки у випадку досягнення мети.

Досвід показує, що всі проблеми клієнта можна розділити на:

• проблеми, для вирішення яких існує єдино можливе рішення,

• проблеми невирішувані, тобто ті, які лежать у сфері людських цінностей.

Саме з другою групою проблем, які мають відношення більше до почуттів, ніж до фактів, працює, як правило, соціальний пра­цівник. Тому процес консультування нерідко заходить у глухий кут. Типова модель поведінки: чим більше консультант стараєть­ся допомогти, тим більше клієнт опирається втручанню.

Відповідно до позиції, яку займають клієнти, їх поділяють на групи:

1. клієнтів - "патронів", "начальників" консультанта. Ці клієнти закликають консультанта зробити що-небудь у ситуації, що склалася. При цьому ситуація описується невизначено, не­чітко. Клієнт нерідко заявляє: "Я не хочу бути в це втягнутим, тому-то я до Вас і прийшов". Такий клієнт бере на себе роль "відповідального стороннього", який виконав свій обов'язок, звернувшись до консультанта за допомогою.

2. Клієнт: "Я сумніваюсь у Вашій компетентності". Клієнти цього типу багато говорять, в основному абстрактно. Через великий потік слів смисл висловлювань залишається неясним. Клієнт часто поправляє консультанта фразою: "Ви не зрозуміли", дає зрозуміти консультанту, що, не дивлячись на "теоретич­ний внесок" консультанта, практично його не можна застосу­вати в даній ситуації: "Я чекав від Вас чогось іншого". Поведінка таких клієнтів спонукає консультанта доводити їм, що він є кращим, ніж про нього думають.

3. Клієнт: "Це безнадійно, нічого змінити не можна". Зброя клієнта цього типу проти консультанта - це "безпорадність" клієнта. У своїх невдачах він звинувачує інших або стверджує: "Я нічого не можу зробити, зі мною це трапляється завжди". Такий клієнт забуває про зустрічі з консультантом, не виконує своїх обов'язків через цілий ряд невизначених причин. Помил­ки клієнта використовуються, як результат, проти консультан­та: "Я перепробував все, що Ви мені радили, але все виявилосянедієвим". Важливо пам'ятати, що в будь-якому випадку пози­ція консультанта є нижчою, ніж позиція клієнта. Клієнт володіє формальною владою: він замовник. Консультант повинен вес­ти клієнта ненав'язливо, не приймаючи роль лідера, не демон­струючи роль першокласного експерта. Дружній подив, щира радість від того, що зрозумів складне висловлювання клієнта - такими є особливості поступливої поведінки консультанта. У процесі спілкування закриті питання типу: "З якого часу?", "Про що?" чи "Що Ви робили, коли...?" і т.ін. - небезпечні. Консультант, таким чином, демонструє свою компетентність: "Я знаю, які питання тут слід ставити". Такі питання і залишають­ся в основному без відповіді, коли клієнт, в свою чергу, вважає себе експертом. Найкращими питаннями для таких клієнтів-"експертів" є відкриті, наприклад: "Чи не можете Ви мені роз­повісти про це ще що-небудь?".

Інколи в процесі консультування клієнт заявляє: "У мене немає проблем". Реакція консультанта в подібній ситуації може бути такою: "Добре, у Вас немає проблем, тоді давайте просто поговоримо - і нічого більше". Атмосферу довірливості допо­магають створювати ремарки типу: "Так, це є кращим, що мож­на зробити в даному випадку". Не погоджуючись з таким зас­покійливим тоном, клієнт відчує необхідність підкреслити значущість і важливість своєї проблеми. У ситуації, коли клієнт виражає впевненість, що змінити нічого не можна, його пробле­ма невирішувана, консультант, серйозно сприйнявши це по­відомлення, може відповісти реплікою: "Так, зараз змінити нічо­го не можна. Є лише два варіанти виходу: або навчитися жити зі своєю проблемою, або визнати, що вирішити її нелегко". Зай­маючи таку позицію, консультант змушує клієнта робити вибір за власним бажанням.

Слід враховувати, що на результат консультації великий вплив чинить думка, що побутує в найближчому оточенні клієнта. Соціальне середовище чи обставини, в яких прово­диться консультація, здатні викликати до життя різноманітні асоціації і по-різному впливати на дієвість зусиль соціально­го працівника: позитивно, негативно, нейтрально. Передбачити характер впливу середовища і обставин - одне із зав­дань консультанта.