Міністерство освіти та науки України

Інститут права імені Володимира Сташиса

Класичного приватного Університету

ЖИТЛОВЕ ПРАВО

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Спеціальності 6.060100 – “Правознавство”

Запоріжжя

Житлове право. Тестові завдання з дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності 6.0601000 – “Правознавство”

Розробник: доцент Тучков С.С.

Рекомендовано науково-методичною радою Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного Університету

“__”____________ 20__р., протокол № _

ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ „ЖИТЛОВЕ ПРАВО”

Тема № 1. Поняття житлового права

1. У вузькому розумінні житлове право – це:

а) суб'єктивне право конкретної людини на житлову площу;

б) інститут цивільного права, що включає в себе норми адміністративного, земельного, фінансового й екологічного права, пов'язані з житловими правовідносинами;

в) право кожного працівника юридичної особи на житло в будинку, що належить цій юридичній особі;

г) все, зазначене в п. б) й в).

2. У широкому розумінні житлове право – це:

а) інститут цивільного права, що включає норми конституційного, адміністративного, земельного, фінансового й екологічної права, пов'язані з житловими правовідносинами;

б) право кожного працівника юридичної особи на житло в будинку, що належить цій юридичній особі;

в) суб'єктивне право конкретної людини на житлову площу;

г) всі, зазначене в п. б) й в).

3. Предметом регулювання житлового права в широкому розумінні є правовідносини:

а) земельні;

б) житлові;

в) екологічні;

г) фінансові;

д) адміністративні.

4. Норми, що регулюють використання житлового приміщення, належать тільки до права:

а) житлового;

б) цивільного;

в) адміністративного;

г) податкового;

д) фінансового.

5. Норми, що регулюють бронювання житлової площі в державному й громадському житловому фонді, належать тільки до права:

а) цивільного;

б) адміністративного;

в) житлового;

г) податкового;

д) фінансового.

6. Житлові правовідносини з придбання житлових приміщень регулюються нормами права:

а) адміністративного й житлового;

б) житлового й цивільного;

в) цивільного й адміністративного;

г) фінансового й адміністративного;

д) податкового й фінансового.

7. Житлові правовідносини в галузі управління й експлуатації житлового фонду регулюються нормами права:

а) земельного, податкового, житлового й фінансового;

б) житлового, адміністративного, земельного й податкового;

в) адміністративного, податкового, цивільного й земельного;

г) житлового, цивільного, адміністративного, податкового, фінансового й земельного;

д) житлового.

8. Житлові правовідносини, пов'язані з наданням житлових приміщень у будинках соціального використання, регулюються за допомогою методу:

а) адміністративно-правового;

б) цивільно-правового;

в) житлово-правового;

9. Принцип неприпустимості довільного позбавлення житла передбачає:

а) неможливість розірвання договору наймання в будинках державного, громадського житлового фонду на вимогу наймодавця;

б) виселення з житлових приміщень тільки на підставах, установлених законом;

в) виселення тільки в судовому порядку;

г) все, зазначене в п. а) – в).

10. Принцип недоторканність житла виражається в тому, що ніхто не вправі проникати до житла:

а) проти волі проживаючих у ньому осіб;

б) інакше як у випадках, установлених законом;

в) інакше як на підставі рішення суду;

г) все, зазначене в й. а) – в).

11. Принцип охорони приватної власності законом (ст. 41 Конституції України) стосовно житла виявляється в тому, що:

а) ніхто не може бути позбавлений свого житлового приміщення інакше як за рішенням суду;

б) примусове відчуження будинку для державних потреб у громадянина, що має його на праві власності, може бути зроблено тільки за умови попереднього й рівноцінного відшкодування;

в) будинок у його власника може бути вилучений тільки у випадку відчуження його судом за зроблений злочин;

г) кожне із зазначеного в п. а) й б).

12. Основними положеннями, що містяться в конституційних нормах, які визначають житлові правовідносини, є такі:

а) право на житло, недоторканність житла, свободи вибору місця проживання;

б) доступність для громадян умов наймання й придбання житлових приміщень;

в) цивілізоване використання житлових приміщень їхніми власниками й наймачами;

г) неприпустимість довільного обмеження права користування житловим приміщенням його наймача й членів його родини.

13. Якщо наймач самоправно зайняв житлове приміщення, він може бути;

а) виселений з наданням йому житлової площі за нормами гуртожитку;

б) виселений без надання іншого житлового приміщення;

в) оштрафований;

г) оштрафований і виселений,

14. Якщо наймач псує житлове приміщення або використовує його не за призначенням, він може бути;

а) зобов'язаний судом сплатити нанесений збиток;

б) виселений без надання іншого житлового приміщення;

в) виселений з наданням йому житлової площі за нормами гуртожитку;

г) оштрафований.

15. Якщо наймач зробив неправомірні дії при одержанні ордера на житлове приміщення, він може бути:

а) виселений без надання іншого житлового приміщення й притягнутий до матеріальної відповідальності;

б) оштрафований і виселений без надання іншого житлового приміщення;

в) виселений без надання іншого житлового приміщення.

16. У випадку несплати за житло й комунальних послуг громадянин, що проживає в житловому приміщенні соціального наймання, може бути:

а) виселений без надання іншого житлового приміщення;

б) оштрафований і виселений з наданням йому меншої житлової площі;

в) оштрафований і притягнутий до судової відповідальності.

17. Право громадян на недоторканність житла може бути правомірно порушено працівниками таких органів:

а) державними виконавцями;

б) міліції при переслідуванні злочинців;

в) органів, що здійснюють слідчі дії;

г) органів, зазначених у п. а) – в).

18. Під місцем проживання громадянина розуміється:

а) місце його перебування;

б) місце, у якому він проживає не більше 30 днів;

в) місце його постійного проживання.

Тема № 2. Житловий фонд України

1. Державний житловий фонд постійно зменшується через :

а) продаж житлових приміщень юридичним особам;

б) здачі в оренду громадським організаціям;

в) приватизації громадянами займаних ними житлових приміщень;

г) причини, зазначені у п. а), б) й в).

2. Житлові будинки, житлові приміщення, що перебувають у загальній власності різних суб'єктів – це сукупність житлових приміщень, що перебувають у:

а) загальній Спільній або частковій власності суб'єктів різних форм власності;

б) власності суспільних об'єднань;

в) комунальній власності;

г) державній власності.

3. Житловий будинок, що перебуває у власності двох осіб, належить їм на праві:

а) приватної власності;

б) загальної власності;

в) часткової власності;

г) зазначеному в п. а) й 6).

4. При продажі частки житлового будинку з порушенням переважного права покупки будь–який інший учасник часткової власності має право в судовому порядку вимагати перекладу на нього права й обов'язків покупця протягом:

а) одного року;

б) шести місяців;

в) трьох років;

т) одного місяця.

5. Продавець вправі продати свою частку житлового будинку будь-якій особі, якщо його співвласники не придбають її протягом;

а) одного місяця;

б) двох місяців;

в) трьох місяців;

г) шести місяців.

6. Певні поліпшення загального житлового будинку, зроблені одним із співвласників, надходять у:

а) загальну власність учасників;

б) власність того учасника, що їх зробив;

в) спільну власність учасників;

г) часткову власність учасників.

7. При відчуженні своєї частки житлового будинку за договором купівлі-продажу або міни сторонній особі одним із співвласників інші співвласники мають переважне право покупки її за ціною:

а) установленою ними;

б) рівною собівартості частки в загальній вартості житлового будинку;

в) за якою вона продається;

г) прийнятною для співвласників і продавця;

8. Житлові приміщення, що входять у житловий фонд для тимчасового поселення біженців і змушених переселенців, є:

а) комунальною власністю;

б) власністю суспільних об'єднань;

в) державною власністю;

г) власністю юридичних осіб.

Тема № 3. Управління житловим фондом

1. Управління житловим фондом в області, його використання й збереження здійснюється:

а) державою;

б) житлово-експлуатаційними організаціями;

в) будинковими комітетами й громадянами;

г) все, зазначене в п. а) – в).

2. Управління комунальним житловим фондом здійснюється:

а) відділом житлового господарства комунального утворення;

б) державним комітетом України з будівництва та архітектури;

в) виконавчими органами державної влади;

г) всіма органами, зазначеними вище.

3. Керування державним житловим фондом України здійснюється:

а) Державним комітетом України з будівництва та архітектури

б) відділом житлового господарства комунального утворення;

в) виконавчим органом державної влади;

г) усіма органами, зазначеними вище.

4. Порядок обліку житлового фонду, розподілу й надання громадянам житлових приміщень за договорами наймання, оренди, продажу забезпечують органи:

а) державної влади;

б) державного управління;

в) місцевого самоврядування;

г) усі органи, зазначені вище.

5. Зміст і розвиток об'єктів інженерної, соціальної й транспортної інфраструктури, що обслуговують житлову сферу, забезпечують:

а) органи державної влади й управління;

б) органи місцевого самоврядування;

в) житлово–будівельні організації;

г) органи, зазначені в п. а) й б).

6. Одним з обов'язків України в галузі регулювання житлових правовідносин є:

а) забезпечення єдності законодавчого регулювання житлових правовідносин;

б) розробка житлового законодавства;

в) контроль за використанням і схоронністю житлового фонду;

г) всі функції, зазначені в п. б) й в).

7. Однієї з обов'язків України в області регулювання житлових правовідносин є:

а) установлення правил і норм технічної експлуатації житлових будинків і правил користування придомовими територіями;

б) установлення єдиного порядку державного обліку житлового фонду на території України;

в) проведення єдиної технічної політики в галузі ремонту житлового фонду на території України;

г) забезпечення зберігання, правильності експлуатації, проведення ремонту житлового фонду на території України.

8. Одним з обов'язків органів місцевого самоврядування в галузі регулювання житлових правовідносин є:

а) розподіл житлової площі й надання громадянам житлових приміщень, що перебувають у їхньому веденні;

б) розробка житлового законодавства для територій, що обслуговують;

в) установлення порядку організації й діяльності житлово–будівельних кооперативів;

г) проведення єдиної технічної політики в галузі ремонту житлового фонду.

9. Коли необхідно нотаріальне посвідчення договорів відчуження житлових приміщень?

а) завжди;

б) ніколи;

в) тільки у випадку домовленості між учасниками угоди;

г) у випадках, зазначених у п. б) й в).

10. Право власності на куплене житлове приміщення виникає в покупця в момент:

а) реєстрації договору;

б) підписання договору купівлі-продажу;

в) оплати вартості переданого житлового приміщення;

г) передачі й приймання сторонами житлового приміщення.

11. Чи підлягає державній реєстрації застава житлового приміщення (іпотеки) а) завжди;

б) ніколи;

в) ні, якщо проти цього заперечує одна зі сторін;

г) так, тільки при згоді сторін.

12. Державний контроль за використанням і зберіганням житлового фонду має завданням забезпечити дотримання всіма суб'єктами права порядку:

а) розподілу житлових приміщень;

б) надання житлових приміщень громадянам у житлових будинках державного й комунального житлового фонду;

в) користування житловим фондом і тримання його в справному стані;

г) здійснення всіх дій, зазначених у п. а) – в).

13. Діяльність житлово-експлуатаційних організацій в управлінні житловим фондом регулюється Типовим положенням, затвердженим:

а) Урядом України;

б) Урядом АР Крим;

в) Президентом України.