Фінансові ресурси підприємства

Формуються при заснуванні підприємства

Внески засновників у статутний фонд

Формуються за рахунок власних та прирівняних до них коштів

Мобілізуються на фінансовому ринку

Надходять після розподілу грошових

надходжень

Надходження

Доходи

Амортизаційні відрахування

Надходження від реалізації майна

Цільові надходження

Стійкі пасиви

Мобілізація

резервів

Внески членів тру-дового колективу

Мобілізація резервів

Прибуток від реалізації

Прибуток від НДР

Прибуток від будівельно-монтажних робіт

Прибуток від фінансових

операцій

Прибуток від позареалізаційних операцій

Прибуток від інших видів

діяльності

підприємства

Отримання коштів за рахунок емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів

Кредитні

інвестиції

Дивіденди, відсотки з цінних паперів інших

емітентів

Фінансові ресурси за пайовими

внесками

Фінансові ресурси, отримані в результаті внутрішньогалузевого перерозподілу коштів

Страхові

відрахування

Бюджетні

субсидії

Інші види

ресурсів

Рисунок 2.1 – Формування фінансових ресурсів підприємства

Власний капітал знаходить відображення в першому розділі пасиву бухгалтерського балансу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Структура першого розділу пасиву балансу

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
I Власний капітал
Статутний капітал	300
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350
Неоплачений капітал	360
Вилучений капітал	370
Усього за розділом I	380

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і форми власності починається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал – це виділені підприємству чи залучені ним фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на правах власності чи повного господарського ведення. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) засоби.

Порядок і джерела формування статутного капіталу залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права власності підприємств різних типів і форм закріплені чинним законодавством, зокрема Господарським кодексом України, Законом України "Про власність", іншими законами України.

Розмір статутного капіталу підприємства значною мірою визначає масштаб його виробничо-господарської діяльності. Однак не існує прямого зв'язку між розміром статутного капіталу підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів і послуг на них, тому що цей обсяг визначається ще і такими факторами, як попит, пропозиція, ціна на товари і послуги, розмір залучених банківських кредитів та інших позикових фінансових ресурсів.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, що в обов'язковому порядку подаються в органи влади під час державної реєстрації підприємства. Державні органи контролю (фінансові, податкові), а також банки постійно стежать за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був оплачений відповідним чином. Після декларації певного розміру статутного капіталу в установчих документах необхідно вжити заходів для того, щоб засоби (майно, нематеріальні активи) реально надійшли в розпорядження підприємства від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в уставному капіталі, а також від його власників.

Поряд з коштами, що надходять у розпорядження підприємства з державних джерел, від акціонерів, пайовиків та інших засновників (власників), до статутного капіталу можуть надходити цінні папери, нематеріальні активи, а також майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності).

Законодавство України передбачає мінімальний розмір статутного капіталу, нижче якого державна реєстрація підприємства не допускається. Цей мінімальний розмір не є постійним. У зв'язку з інфляційними процесами в економіці він нерідко змінюється (збільшується) у законодавчому порядку.

Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:

– реєстрації додаткових внесків у нього (акції, паї і т.п.);

– безпосереднього приєднання до нього частини отриманого прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;

– коштів додаткового капіталу, зокрема від дооцінки (індексації) основних засобів у передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках ;

– зарахування у статутний капітал частини резервного капіталу.

Підприємства будь-якої форми власності мають право зменшувати свої статутні капітали, повернувши частину паїв чи акцій засновникам.

Пайовий капітал – це статутний капітал, що формується в споживчих товариствах, колективних сільськогосподарських підприємствах, кооперативах за рахунок пайових внесків.

Додатковий вкладений капітал відображає наявність і рух емісійного доходу в акціонерних товариствах, тобто різниці між продажною і номінальною вартістю випущених акцій.

Інший додатковий капітал – це фінансові ресурси, що формуються за рахунок:

– дооцінки та індексації основних коштів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів (при цьому треба мати на увазі, що при проведенні дооцінки пропорційно збільшується і сума зносу активів);

– одержання в безоплатному порядку будь-яких активів від сторонніх юридичних і фізичних осіб;

– внесків засновників і учасників понад розмір статутного капіталу при відсутності рішення про його збільшення і перереєстрацію.

Резервний капітал формується на підприємствах за рахунок чистого нерозподіленого прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. Ці кошти використовуються в тому випадку, якщо необхідні витрати не окупаються наявним нерозподіленим прибутком (наприклад, на виплату дивідендів за привілейованими акціями), а також на покриття різниці між номінальною і продажною ціною випущених акцій. За рахунок резервного капіталу підприємство може покрити збитки від своєї господарської діяльності, а також збільшити статутний капітал.

Нерозподілений прибуток – це залишок отриманого підприємством прибутку, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту.

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (акціонерів, учасників) господарського товариства будь-якого типу за внесками у статутний капітал. Ця сума розраховується при визначенні підсумку власного капіталу; її динаміка характеризує покриття статутного капіталу підприємства реальними фінансовими ресурсами, що надійшли від власників.

Вилучений капітал – це елемент власного капіталу, що формується при зменшенні господарським товариством свого статутного капіталу і містить у собі собівартість акцій власної емісії чи паїв, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.