Тема 11 фінансова санація і банкрутство підприємств

Питання 1 Аналіз фінансових передумов можливості банкрутства підприємств.

Питання 2 Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства.

Питання 3 Методи прогнозування імовірності банкрутства підприємства.

Питання 4 Аналіз і оцінка реальних можливостей поновлення платоспроможності підприємства.

Питання 5 Фінансова санація підприємства, її економічний зміст і порядок проведення.

11.1 Аналіз фінансових передумов можливості банкрутства підприємств

Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. У ринковій економіці банкрутство підприємств - нормальне явище. З кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до 30.

На практиці із кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності і банкрутства підприємства, діяльності його в неприбутковій зоні або недостачі потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неможливості здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Фактори, які можуть обумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), і внутрішні, або ендогенні (які залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон'юнктури економіки в цілому;

• зменшення купівельної спроможності населення;

• значний рівень інфляції;

• нестабільність господарського і податкового законодавства;

• нестабільність фінансового і валютного ринків;

• посилення конкуренції в галузі ;

• криза окремої галузі;

• сезонні коливання;

• посилення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади та управління;

• політична нестабільність тієї країни, де розміщене підприємство, або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції);

• конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони визначають фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження і реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства, або така система функціонує недосконало.

Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в такі блоки:

• низька якість менеджменту;

• дефіцити в організаційній структурі;

• низький рівень кваліфікації персоналу;

• недоліки у виробничій сфері;

• прорахунки в галузі постачання;

• низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту продукції;

• прорахунки в інвестиційній політиці;

• недостача інновацій і раціоналізаторства;

• дефіцити у фінансуванні;

• повна недостача контролю або незадовільна робота його служб.

У цілому всі ці причини кризи створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те або інше підприємство, той або інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини, але всі вони, як правило, є переліченими вище.

Типовими наслідками впливу названих причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

• втрата клієнтів і покупців готової продукції;

• зменшення кількості замовлень і контрактів на продаж продукції;

• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

• зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;

• збільшення розміру неліквідних оборотних коштів і наявність понаднормових запасів;

• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і збільшення плинності кадрів;

• збільшення тиску на ціни;

• істотне зменшення обсягів реалізації і як наслідок недоодержання виторгу від реалізації продукції.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї. Зовнішньою ознакою банкрутства підприємства є припинення його поточних платежів і нездатність задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців від дня настання строку їх виконання.

Практика показує, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно на 70% від стратегічної спрямованості, на 20% - від ефективності оперативного управління і на 10% - від якості виконання поточних завдань. Отже, загальний успіх забезпечують: якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного планування; рівень реалізації стратегічних завдань.