V. Зміст заняття : структурно-логічна схема

Спілкування — складний, багатоплановий процес установ­лення зв'язку між людьми, у результаті якого виникає психіч­ний контакт, що включає в себе обмін інформацією, взаємо­вплив, взаємопереживання, взаєморозуміння.

Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регу­ляторно-комунікативна, афективно-комунікативна. У процесі спілкування виділяють такі взаємозалежні сторони: комуніка­тивну (полягає в обміні інформацією), інтерактивну (полягає в обміні діями), перцептивну (передбачає взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами).

В залежності від характеристик партнерів спілкування може бути:

• міжособистісним

• індивідуально-груповим

• колективно-індивідуальним

• груповим.

Комунікативна сторона спілкування пов'язана з виявлен­ням специфіки інформаційного процесу між людьми як актив­ними суб'єктами, тобто з урахуванням відносин між партнера­ми, їхніх установок, цілей, намірів, що приводить не тільки до передачі інформації, але й до уточнення і збагачення тих знань, думок, ідей, якими обмінюються люди. Засобами комунікатив­ного процесу є різні знакові системи, зокрема мова, а також немовні засоби: міміка, жести, пантоміміка, положення партнерів один щодо іншого, паралінгвістичні системи (інтонація, немовні вкраплення в мову, наприклад, паузи), система організації про­стору і часу комунікації, нарешті, система «контакту очима». Важливою характеристикою комунікативного процесу є намір його учасників впливати один на одного, впливаючи на поведін­ку іншого, щоб забезпечити своє ідеальне представництво в ін­шому (персоналізацію). Необхідною умовою цього виступає не просте використання єдиної мови, але й однакове розуміння си­туації, у якій відбувається спілкування.

Інтерактивна сторона спілкування є побудовою загальної взаємодії. Тут велике значення мають мотиви і цілі спілкування кожної сторони. Розрізняють кілька типів взаємодії між людь­ми, насамперед, співдружність, конкуренція і конфлікт.

Взаємодія виникає у формі почуттів, які можуть як зближу­вати, так і роз'єднувати людей. Інтенсивність почуттів впливає на ефективність діяльності членів групи і є одним з показників соціально-психологічного клімату групи.

Перцептивна сторона спілкування містить у собі процес формування образу іншої людини, що досягається «прочитуван­ням» за фізичними характеристиками людини її психологічних властивостей і особливостей її поведінки.

Загальна діяльність неможлива без налагодження контактів між людьми й обміну інформацією, тоб­то без спілкування. Найважливіший засіб спілкування — мова, індивідуальним проявом і механізмом якої є мовлення. Мова — це система знаків, що мають певне значення і використовують­ся для передачі та збереження інформації.

Крім словесної (вербальної) мови, існує як засіб спілкуван­ня ще і невербальна мова (мова жестів, міміки, поз).

Функції спілкування різноманітні. Елементарна функція спілкування —досягнення взаєморозуміння на формальних рівнях. Це може бути посмішка, кивок, жест.

Основними функціями спілкування є соціальні, оскільки ми живемо в суспільстві й виконуємо завдання колективної робо­ти, службові функції (начальник, підлеглий, лікар, учень), життєві функції (клієнт, покупець, сусід), сімейні функції (чо­ловік, дружина, родичі).

Соціальні функції спілкування поділяються на функції ке­рування і контролю, вони пов'язані з організацією діяльності груп і колективів.

Форми міжособистісного спілкування багато в чому зале­жать від почуттів, які людина переживає до своїх близьких, спів­робітників, незнайомих людей. На основі цих почуттів вона виробляє стратегію спілкування. У формуванні ставлення людей до роботи, до колективу, одне до одного, до самого себе важлива роль належить психологічній функції емоційного задоволення від контакту.

У прагненні діяти разом з іншими на шляху до мети, у поси­ленні свого особистого впливу на інших складається функція самоактуалізації особистості.

Важливим компонентом зовнішнього вигляду людини, крім анатомічних ознак, є функціональні ознаки: міміка, жестику­ляція, пантоміміка, хода, постава, голос. Усе це разом є сигналь­ним комплексом і інформує людину про психічні процеси і ста­ни іншої людини. Одяг також впливає на спілкування, адже перше враження про людину складається з того, як вона одягнена, які в неї зачіска, манери спілкування. У партнера по спілкуванню може скластися нега­тивне враження про іншу людину ще до того, як вона вимовить перше слово, якщо людина одягнена неакуратно і неохайно, і, навпаки, приємне враження справляє людина, одягнена зі сма­ком і акуратно. Той чи інший стиль одягу підкреслює індивідуальність, приховує недоліки, робить яскравішими пе­реваги.

Для встановлення нормальних взаємин між людьми, особ­ливо в трудовій діяльності й побуті, велике значення має культу­ра спілкування, що передбачає наявність таких рис характеру, як терпимість, доброзичливість, повага до людей, тактовність, увічливість. Моральні якості характеру людини, рівень її куль­тури оцінюються її вчинками стосовно інших людей.

Культура спілкування людей у різних ситуаціях базується на дотриманні прийнятих правил, вироблених людством протя­гом тисячоліть. Ці правила передбачають форми спілкування, регламентовані суспільством, і мають назву «етикет». Він містить як технічні аспекти спілкування, тобто правила, що стосуються лише зовнішньої сторони поведінки, так і принципи, недотри­мання яких тягне за собою осуд і навіть покарання. Чимало пра­вил етикету стали невід'ємними елементами культури спілку­вання в лікувальних установах.

Зовнішня сторона ділових відносин регламентує службовий етикет. Так, складовими медичного етикету є: дотримання пра­вил благопристойності, правил гарного тону, куди входить і зовнішній вигляд (чистота одягу, білий, добре випрасуваний халат).

Спілкування людей починається зі сприйняття одне одного і розвиватиметься ефективно, якщо перше враження — це почуття симпатії. Антипатія може викликати психологічні труднощі спілкування. У будь-якому випадку спілкування має будуватися з урахуванням індивідуаль­них особливостей, особистісних рис тих, хто спілкується.

Взаємини стають більш багатими, якщо люди опановують навичками спілкування і дотримуються норм і принципів куль­турного спілкування. Визнання людської гідності й індивідуальності дає можливість удосконалювати відносини між людьми. «Стався до іншого так, як бажав би, щоб ставилися до тебе» — основне правило моральності, що має бутті життєвим кредо лікаря.