Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни Запорізький національний технічний університет методичні вказівки

до практичної роботи

«Визначення повітрообміну у виробничих та адміністративних приміщеннях»

з дисципліни «Охорона праці в галузі»

для студентів всіх форм навчання

2011

Методичні вказівки до практичної роботи «Визначення повітрообміну у виробничих та адміністративних приміщеннях» з дисципліни «Охорона праці в галузі» для студентів всіх форм навчання / Укл. О.Л. Скуйбіда – Запоріжжя: ЗНТУ, 2011. - 18с.

Укладачі: Скуйбіда О.Л., асистент

Рецензент: Шмирко В.І., доцент, к.т.н.

Відповідальний за випуск: Нестеров О.В., доцент, к.т.н.

Затверджено на засіданні кафедри «Охорона праці і навколишнього середовища» Протокол № 10 від 29 серпня 2011р

ЗМІСТ

1	Мета	4
2	Загальні теоретичні відомості	4
3	Порядок виконання роботи	5
3.1	Забезпечення оптимальних фізичних параметрів повітряного середовища у виробничих приміщеннях без виділення шкідливих речовин методом природної вентиляції	5
3.2	Забезпечення оптимальних фізичних параметрів повітряного середовища у виробничих приміщеннях з виділенням шкідливих речовин у невеликих кількостях методом загально обмінної механічної вентиляції	7
3.3	Забезпечення видалення шкідливих речовин з робочої зони виробничих приміщень методом місцевої витяжної вентиляції	10
3.4	Забезпечення оптимальних фізичних параметрів повітряного середовища невиробничих приміщень методом кондиціонування	13
4	Література	15
	Додаток А - Оптимальні та допустимі фізичні параметри повітряного	16
	Додаток Б - ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони	17

1 МЕТА

Дати можливість студентам оволодіти навиками розрахунку систем повітрообміну з урахуванням типу приміщень та виду виробництва

2 Загальні теоретичні відомості

Для забезпечення сприятливих параметрів мікроклімату в приміщеннях та видалення шкідливих, що використовуються в технологічних процесах, використовують природну та (або) штучну вентиляцію, а також кондиціонування.

Природну вентиляцію використовують для нормалізації мікроклімату як у невиробничих, так і у виробничих приміщеннях без виділення шкідливих речовин. Природна вентиляція є дешевою та простоюв експлуатації, проте повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Штучна механічна вентиляція застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у приміщенні недостатні для постійного протягом року використання природної вентиляції, або коли кількість чи токсичність речовин, що виділяються у повітря приміщення, викликає необхідність постійного повітрообміну незалежно від метеорологічних умов навколишнього середовища. Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також тоді, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції. Місцева витяжна механічна вентиляція забезпечує вловлювання шкідливих виділень безпосередньо в місцях їх виділення, що запобігає поширенню цих речовин в приміщенні. Місцеву вентиляцію застосовують при виконанні технологічних процесів, обробці металів різанням, зварювальних, ливарних, ковальських, термічних, фарбувальних, шиноремонтних роботах тощо.

Кондиціонування повітря передбачає створення та автоматичне підтримання в приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою, метеорологічних умов. Зазвичай кондиціонування повітря застосовують у невиробничих приміщеннях. На промислових підприємствах кондиціонування використовують для забезпечення комфортних (оптимальних) санітарно–гігієнічних умов, які неможливо створити вентиляцією, або як складову технологічного процесу.

Кондиціонування (від латинського сondicio – умова, стан) – це комплекс технічних заходів, спрямованих на створення і автоматичну підтримку кліматичних умов повітря в приміщеннях. Процес кондиціонування мало залежить від зміни параметрів зовнішнього повітря та кількостей тепла і вологи, що виділяються в приміщення. Для кондиціонування повітря застосовують спеціальні агрегати – кондиціонери, основне призначення яких полягає в охолодженні повітря.

Надлишок тепла залежить від об’єму приміщення і додаткових джерел тепла – сонячного випромінювання, людей, оргтехніки. Системи кондиціонування часто виконують функції припливної вентиляції. В теплий період року вони охолоджують і осушують повітря, в холодний – підігрівають і зволожують; можуть працювати спільно з системами опалювання або виконувати їх функції. Таким чином системи кондиціонування можуть поєднувати в собі я декілька функцій одночасно, так і виконувати кожну окремо (вентиляцію, охолодження, очищення, зволоження, осушення тощо).

На сьогоднішній день існують два різні типи кондиціонерів – моно і спліт-системи. У моно системах головний конденсаторний блок поєднаний з внутрішнім вентилятором і системою управління. До цього типу відносяться віконні і деякі види мобільних кондиціонерів. Перевага даного типу кондиціонерів полягає в легкості і відносній дешевизні установки. До їх недоліків можна віднести підвищені рівень шуму і обмежений вибір місця установки ( у вікні або біля стіни). Останнім часом найбільш популярними в світі стали спліт-системи, в яких компресорний блок встановлюється поза приміщенням і з’єднується з внутрішнім блоком за допомогою теплоізольованих мідних фреонопроводів та електрокабеля. Внутрішні блоки спліт-систем різних типів можуть бути встановлені в будь-якому місці приміщення на стіні, на підлозі, горизонтально під стелею, усередені фальш-стелі або замість частини підвісної стелі.

Основними вузлами будь-якого кондиціонера є:

• компресор (стискає фреон і підтримує його рух по холодильному контуру);

• конденсатор (забезпечує перехід фреону з газоподібної фази в рідку);

• -терморегулюючий вентиль (знижує тиск фреону перед випарником);

• вентилятори (створюють потік повітря, що обдуває випарник і конденсатор, а також здійснюють інтенсивний теплообмін з зовнішнім повітрям).

Охолодження відбувається за рахунок випаровування холод агента (фреону) в контурі випарника (внутрішнього блоку). Далі фреон в газоподібному стані всмоктується компресором, який підвищує тиск до 20-25 атм. Відповідно підвищується і температура фреону (до 90ºС). Фреон, що надійшов в теплообмінник конденсатора (зовнішнього блоку) під високим тиском конденсується і переходить в рідкий стан. Далі фреон в рідкому стані потрапляє в регулятор потоку, де тиск зменшується. При цьому частина фреону може випаровуватися і у випарник потрапить суміш рідини і пари. У випарнику фреон знову закипає, відбираючи тепло у навколишнього повітря, і виходить з конденсатора. Цикл повторюється. Деякі кондиціонери можуть і обігрівати приміщення за допомогою так званого теплового насоса. У цьому режимі фреон циркулює по контуру у зворотному напрямі, відбираючи тепло з повітря зовні і передаючи його всередину приміщення. Проте чим нижче температура на вулиці, тим важче відбирати тепло з повітря. Потужність обігріву падає у міру пониження температури на вулиці, і при зовнішній температури нижче - 5ºС не слід обігрівати приміщення за допомогою кондиціонера. Вибір системи кондиціонування та її продуктивності здійснюється на основі розрахунків необхідного повітрообміну для теплого періоду року.