4. З’єднання тканин:

проводиться у зворотній до роз’єднання послідовності, починаючи з глибоких тканин, не залишаючи сліпих кишень. Розшаровані м’язи з’єд­найте вузловими кетгутовими швами. Розсічені м’язи зшийте П-подібними кетгутовими швами або матрацним швом. Власну фасцію і апоневроз з’єднайте вузловими шовковими швами. При значній товщині підшкірної клітковини на її глибокий шар накладіть окремі кетгутові шви. Шкіру зашийте вузловими шовковими швами або зафіксуйте скобками Мішеля. Вузлові шви повинні розміщуватись на віддалі 1 – 1,5 краю рани та один від одного.

Питання для самоконтролю знань

1. Перечисліть головні принципи роз’єднання тканин:

1)______________; 2).______________; 3) ________________.

2. Чи враховується хід судинно-нервових пучків при роз’єднанні тканин? Так чи ні?

3. При розтині шкіри хірург використав ножиці. Яку помилку він допустив?

4. Яке ускладнення може виникнути при неправильному роз’єднанні власної фасції?

5. Чи зберігається послідовність етапів при з’єднанні тканин, характерна для їх роз’єднання ? Так, ні?

6. Який шовний матеріал переважно використовується при зашиванні:

1) апоневрозу; а) кетгут

2) власної фасції; б) шовк

3) шкіри;

4) м’язів.

7. Яким рухом руки (прямим, зворотнім) просувається голка через тканини при накладанні шва?

8. При зашиванні рани хірург з’єднав м’язи з апоневрозом. Чи правильно накладені шви?

9. На якій відстані від краю рани містяться місця вколу голки в тканини і виколу з них при накладанні вузлового шва?

Розв’язання ситуаційних задач:

1. Після виконаного розтину шкіри і підшкірної клітковини рана посередині виявилася глибшою, ніж біля країв. Яка помилка допущена і що потрібно було зробити щоб не допустити її?

2. З метою зупинки кровотечі в рані хірург на ушкоджену судину наклав затискач Кохера, потім не знімаючи затискача, судину перев’язав. В чому помилка хірурга і як її виправити?

3. Хід м’язових волокон паралельний шкірному розтину. Яким способом слід роз’єднати тканини?

4. При зашиванні рани хірург наклав на м’язи шовкові шви і сильно затягнув вузли. Яка допущена помилка?

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Оперативна хірургія і топографічна анатомія /Під ред. М.С.Скрипнікова. - К.: Вища школа, 2000.

2. Оперативна хірургія і топографічна анатомія /Під ред. К.І. Кульчицького. - К.: Вища школа, 1994.

3. Островерхов Г.Е., Лубоцкий Д.Н., Бомаш Ю.М. Курс оперативной хирургии и топографической анатомии – М.: Медицина, 1995.

4. Попович Ю.Л., Діамантопуло К.О. Техніка хірургічних операцій. – Івано-Франківськ, 2005.

Додаткова:

1. Справочник операционной перевязочной сестры. /Под. Ред. Комарова В.Р. - М., 1976.

2. Кочнев О.С. Способы ушивания ран (Учебное пособие) – Л.,1989.

3. Скрипниченко А.Ф. Хирургия. - К., 1984.

4. Степанов П.Ф. Топанатомия фасций и клетчаточных пространств человека. Смоленск, 1980.

Методична вказівка для студентів-стоматологів до практичного заняття №3. Тема: первинна хірургічна обробка рани, видалення сторонніх тіл. Перев’язка судин на протязі.

Актуальність теми: найбільш поширеною хірургічною операцією є первинна хірургічна обробка рани (ПХОР). Вміння її виконання вимагається від кожного лікаря не залежно від фаху, оскільки ПХОР часто виконується за життєвими показаннями, а в процесі її проведення доводиться зупиняти кровотечу. За невиконання або неправильне виконання ПХОР лікарі несуть моральну і юридичну відповідальність.

Навчальна мета:

Знати: мету і завдання первинної хірургічної обробки рани, етапи її виконання; методи зупинки кровотечі і техніку перев’язки судини на протязі.

Вміти: виконати ПХОР, зупинити кровотечу в рані, накласти шви на різні тканини, перев’язати судину на протязі.