Висновки:

Була удосконалена єдина система бухгалтерського обліку в масштабі країни: оновлення нормативних актів з окремих об’єктів обліку, які відповідають новим умовам господарювання, впровадження нових планів рахунків, форм обліку, регламентація змісту первинної документації, впровадження нормативного методу обліку та калькулювання. Була проведена економічна реформа, направлена на розширення повноважень підприємств, зміну методики планування обсягу реалізації, посилення ролі госпрозрахункових показників, удосконалення плану рахунків, розроблення загальних і галузевих положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, створення автоматизованих систем управління, розширення набору і випуску спеціалістів з бухгалтерського обліку, підготовка кандидатів і докторів наук з обліку, активізація наукових досліджень з методології та організації обліку. Отже, формування нового знання про бухгалтерський облік в умовах переосмислення ролі бухгалтера в управлінській діяльності створює необхідні передумови для розробки і реалізації принципового нового підходу до досліджень концептуальних засад внутрішнього контролю на мікро рівні (підприємство, корпорація, конгломерат та ін.). Його суть полягає в тому, що побудова системи внутрішнього фінансового контролю і її головних складових: бухгалтерського контролю і контролю підрозділу внутрішнього аудиту можлива при багато змістовному тлумаченні контролю, тобто антологічних, гносеологічних, управлінських та інформаційних аспектів.

На мою думку, здійснена реформа бухгалтерського обліку в Україні в цілому не вплинула на порядок проведення інвентаризації статей балансу, а лише доповнила перелік завдань, які вона повинна розв’язати, а саме: визнання й оцінка активів і зобов’язань підприємства, оцінка біологічних активів, уточнення вартості пайового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, їх активів і зобов’язань тощо. При цьому слід зазначити тісний зв’язок історії формування інвентаризації з сучасними завданнями, які постають перед інвентаризаційним процесом. Короткий огляд розвитку бухгалтерського обліку показує, що безперервно удосконалювались його організаційні форми, методи і техніка. Для створення державної централізованої системи бухгалтерського обліку в країні потрібно було здолати успадковані від капіталізму установки в області організації і методології обліку. Виникла необхідність наукової розробки уніфікованих планів рахунків, єдиної методології обліку витрат і обчислення собівартості продукції, визначення результатів госпрозрахункової діяльності підприємства та його підрозділів.

Методологічні основи бухгалтерського обліку отримали за роки Радянської влади широкого розповсюдження, система облікових показників була пов’язана з плануванням, було створено необхідну одноманітність щодо побудови обліку в різних галузях народного господарства, визначились успіхи в області механізації обліку і раціоналізації його техніки, досягнуто значне спрощення обліку і скорочення обсягу звітності, покращання методів обліку матеріальних цінностей, на багатьох підприємствах отримали розповсюдження прогресивний нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, підвищилась оперативність бухгалтерського обліку і посилився його зв’язок з іншими видами народногосподарського обліку.

В цей період було видано багато положень, вказівок, інструкцій з організації ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Так, лише за період 1930-1982 років, з питань організації інвентаризаційної роботи було прийнято 19 інструкцій, з обліку касових операцій – 12.