VII. Радянська наукова школа з бухгалтерського обліку

В Радянському Союзі була створена і активно діяла єдина радянська бухгалтерська школа, яку очолювали в повоєнний період відомі московські вчені: Н.Р.Вейцман, А.Ш.Маргуліс, В.Ф.Палій, С.К.Татур, А.Д.Шеремет. Ці науковці завдяки своєму природному таланту та наполегливій праці стали центральними фігурами загальносоюзної та впливової на той час московської школи.

Радянський період відзначився в історії розвитку бухгалтерського обліку списком нових досліджень у найрізноманітніших напрямах. Вчені досить глибоко і детально розглядали проблемні питання обліку витрат в промисловості та сільському господарстві, організації первинного обліку, автоматизації обліку та багато інших. Багато науковців в цей час працювали над дисертаціями.

Позитивному розвитку бухгалтерського обліку в СРСР та його удосконаленню сприяло створення 2 вересня 1961 р. Методологічної ради при Міністерстві фінансів СРСР з метою узагальнення досвіду і підготовки рекомендацій по впровадженню в народному господарстві удосконалених форм і методів бухгалтерського обліку. Спочатку Методологічна рада була затверджена у складі голови, двох заступників і 32 членів. Першим головою став П.С.Безруких, начальник управління бухгалтерського обліку і звітності Міністерства фінансів СРСР, а вченим секретарем – В.Горілий. потім склад ради розширили до 83 чоловік, серед яких було 20 науковців, 45 начальників управлінь бухгалтерського обліку і звітності міністерств та відомств, 7 головних бухгалтерів підприємств і об’єднань. До складу Ради увійшли спеціалісти з механізованої і автоматизованої обробки облікової інформації.

Засідання Методологічної ради проводились щоквартально відповідно до затвердженого плану. За 29 років роботи Ради було проведено 70 засідань, на яких розглянуто і обговорено близько 200 питань.

Радянська наукова школа господарського контролю. Необхідність розробки проблем контролю і ревізії диктувалась вимогами життя – провести рішучу боротьбу з безгосподарністю, марнотратством та крадіжками, посилити профілактику господарських порушень. Такі дослідження мали і велике міжнародне значення, оскільки досвід роботи радянських органів контролю вивчався і використовувався багатьма країнами світу.

За роки радянської влади поступово сформувався ряд науковців з проблем контролю і ревізії, видавалась довідкова, наукова і практична література. Значними науковими дослідженнями в сфері контролю та ревізії характеризуються 60-80-ті роки XX ст. На жаль, і сьогодні серед вчених немає єдиної думки щодо назви галузі контролю. Одні називають контроль економічним, інші – фінансово господарським або господарським. В економічній літературі не лише до 80-х років, але і в 90-х роках XX ст. вони розглядаються як окремі галузі такі види контролю: господарський, фінансовий, господарсько-фінансовий та економічний.

За кількістю праць і глибиною вивчення проблем теорії контролю і ревізії лідером в цьому напряму є Ф.Ф.Бутинець.

Швидкий розвиток наукової думки з проблем контролю вимагав підвищення кваліфікації ревізорських кадрів. Цьому сприяли Всесоюзна науково-технічна конференція «Удосконалення бухгалтерського обліку в сучасних умовах управління виробництвом» (Москва, 1975); Всесоюзний науково-технічний семінар «Удосконалення науково-технічної, навчальної літератури з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності» (Одеса, 1975); семінар завідувачів кафедрами бухгалтерського обліку і викладачів курсу «Контроль і ревізія» сільськогосподарських вузів (Житомир, 1974). Крім того, з метою покращання методологічного забезпечення працівників органів контролю при Мінфіні СРСР було створено Методологічну раду з контрольно-ревізійної роботи. В цей час створювались госпрозрахункові кооперативи з проведення ревізій і перевірок. Така форма фінансового контролю давала можливість порівнювати госпрозрахункові інтереси замовника і держави в цілому. Отже, в радянській бухгалтерській школі поступово формувалась наукова школа з проблем господарського контролю. Без внеску таких вчених, як проф. С.К.Татур, проф. А.Ш.Маргуліс, проф. А.Д.Шеремет, а в Україні – проф. П.П.Німчинов, подальший розвиток не тільки в сфері контролю і ревізії, але й аудиту був би неможливим.