V. Облік в період дії Раднаргоспів.

Міністерству фінансів СРСР потрібно було посилити методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю. Листом № 218 від 12 липня 1957 р. було рекомендовано Радам народного господарства організувати і контролювати постановку обліку та звітності на підприємствах. В цьому листі конкретно зазначалося, що повинні робити Ради народного господарства в частині організації обліку. При цьому Раднаргоспам дозволялось вносити в ці облікові плани скорочення, виключати і поєднувати окремі рахунки та субрахунки.

У вересні 1957 р. було переглянуте і рекомендоване для всіх раднаргоспів «Положение о центральной бухгалтерии совнархоза экономического административного района», яке визначало основні завдання і функції центральних бухгалтерій раднаргоспів і встановлювало права та обов’язки головного бухгалтера раднаргоспу.

20 вересня 1957 р. Міністерством фінансів СРСР і ЦСУ СРСР були розроблені і затверджені вказівки «Об объеме и формах периодической бухгалтерской отчетности предприятий, строительств, хозяйственных организаций, отраслевых управлений Советов народного хозяйства, министерств и центральных учреждений».

Особливе значення мали «Методические указания по организации бухгалтерского учета на промышленных предприятиях при использовании механизации», що вийшли в 1958 р.

VI. Економічна реформа і посилення ролі обліку.

З початком економічної реформи з 1965 р. бухгалтерському обліку стали надавати великого значення: потрібно було підвищити роль обліку в системі економічного управління, посилити його оперативність, централізацію і механізацію.

Важливими інструктивними документами були «Методические указания по проверке и анализу финансово-хозяйственной деятельности государственных промышленных предприятий», затверджені Міністерством фінансів СРСР 16 червня 1956 р. Працівники промисловості згідно з ними, мали можливість користуватись єдиною, методично продуманою і науково обґрунтованою методикою аналізу.

4 жовтня 1965 р. відповідно до рішення Пленуму ЦК КПРС Рада Міністрів СРСР затвердила «Положение о социалистическом государственном промышленном предприятии», яке значно розширило права підприємств.

У зв’язку з розширенням прав підприємств, що перейшли на нові умови роботи, міністерство фінансів СРСР по узгодженню з ЦСУ СРСР листом від 28 квітня 1967 р. внесло ряд змін до порядку обліку основних фондів, реалізації продукції, прибутку, заохочувальних і спеціальних фондів, банківських кредитів і позик.

Для того, щоб забезпечити щоденний контроль за ходом реалізації, підприємствам рекомендувалося встановити, крім бухгалтерського, також і оперативний контроль за виконанням плану реалізації продукції протягом звітного періоду.

В липні 1967 р. Міністерство фінансів направило міністерствам і відомствам уточнене «положение о бухгалтерских отчетах и балансах государственных, кооперативных (кроме колхозов) и общественных предприятий и организаций». В статті 4 даного Положення визначався порядок здійснення методологічного керівництва бухгалтерським обліком, яке на підприємствах покладалося на міністерства і відомства.

Змінився порядок затвердження інструкцій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Якщо відповідно до Положення 1958 р. такі інструкції для окремих галузей, а також форми калькуляційних листів затверджувались Держпланом СРСР, МФ СРСР і ЦСУ СРСР, то тепер на ці органи покладалось затвердження тільки Основних положень. Галузеві інструкції, розроблені на базі основних положень і з урахуванням галузевих особливостей, доручалося розробляти і затверджувати міністерствам і відомствам, узгоджуючи їх із зазначеними керівними органами.

У вересні 1968 р. Міністерство фінансів СРСР по узг7одженню з ЦСУ СРСР затвердило нові Основні положення по інвентаризації, які регламентували інвентаризацію всіх видів засобів державних, кооперативних (крім колгоспів) і громадських підприємств та господарських організацій – основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків.

З метою уніфікації форм інвентаризаційної документації міністерства і відомства повинні були затверджувати документацію на базі типових форм, що розробляються ЦСУ СРСР.