III. Облік в період Великої вітчизняної війни (1941-1945)

Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945) перед обліком постали винятково складні завдання. Необхідно було мобілізувати великі грошові і матеріальні ресурси та забезпечити контроль за правильністю їх використання для боротьби з фашистськими агресорами. Облік був покликаний надавати швидкі оперативні дані про наявні ресурси.

В промисловості почали використовувати так званий «котловий» облік витрат виробництва. Для визначення собівартості окремих видів продукції з метою спрощення калькуляційної роботи застосовували метод коефіцієнтів. Цехові і загальнозаводські витрати розподіляли за спрощеною системою. На окремих підприємствах взагалі припинили здійснювати розрахунок калькуляції продукції допоміжних виробництв, а їх витрати відносили безпосередньо до цехових.

Отже, важкі випробування, які випали на долю нашого народу під час Великої Вітчизняної війни, не зупинили наукових досліджень в сфері бухгалтерського обліку, контролю і аналізу.

IV. Облік в повоєнний період (1945-1991)

В перші повоєнні роки у світі нових господарських завдань особливо важливе значення надавалось проведенню кампанії по складанню річної звітності. Так, Наркомфіну СРСР було доручено надати висновки за результатами розгляду бухгалтерських звітів і балансів за 1945 р. і пропозиції щодо покращання фінансово-господарської роботи підприємств та організацій.

В сфері бухгалтерського обліку першочерговою справою на той час було звільнення балансів підприємств від дебіторської та кредиторської заборгованості, адже сума такої заборгованості зросла за роки війни більш ніж в два рази. Це погіршувало фінансово-господарську діяльність підприємств, нормальний оборот матеріальних ресурсів, послаблювало господарський розрахунок.

Поширеним явищем була множинність балансів: часто на заводах і фабриках діяли невеликі господарства з самостійними балансами. Це негативно впливало на стан обліку, створювало плутанину, послаблювало контроль з боку керівників і головних бухгалтерів підприємств.

Гостро постало питання підготовки працівників обліку. Більше половини бухгалтерів свого часу пішли в армію, багато обліковців загинули. Молоді кадри не мали достатньої кваліфікації і досвіду. Нові вимоги висувалися і до головного бухгалтера, як до керівника всього облікового процесу: він повинен був володіти широкими економічними знаннями, глибоко знати не тільки техніку обліку, але й економіку підприємства.

У 1946 р. в м. Львові вийшла праця В.Горбачовського «Курс бухгалтерії», яка мала значний практичний і теоретичний інтерес. Саме в цей час виникла ідея с творення єдиного соціалістичного обліку шляхом об’єднання всіх його видів.

Облік матеріальних цінностей. В повоєнний період застосовувалися різні системи обліку матеріальних цінностей. Найстарішою з них була картково-копіювальна система: на складах – в кількісному виразі і паралельно в бухгалтерії – в кількісно-вартісному.

Матеріальний облік був громіздким, а його дані не завжди були достовірними. Часто в обліку матеріалів виникали «червоні залишки», пересортування та інші значні недоліки.

Необхідність впорядкованості обліку матеріалів була визначена Інструкцією Наркомфіну СРСР №639 від 30 жовтня 1945 р. з бухгалтерського обліку матеріалів на підприємствах, яка встановлювала порядок перевірки прибуткових документів як у відділі постачання, так і в бухгалтерії підприємства. Матеріали повинні були оприбутковуватися незалежно від того, одержані чи ні до моменту приймання супровідні документи постачальника.

Згідно з інструкцією №639 облік матеріалів на складах передбачалось вести тільки в кількісному виразі – на картках, які відкривалися по кожному номенклатурному номеру матеріалів, а в бухгалтерії – в кількісному і грошовому вираженні.

Поточний облік рекомендувалось вести за плановими (твердими) цінами з виділенням відхилень, причому планові ціни встановлювалися на рік. Застосування планових цін в поточному обліку прискорювало обробку первинних документів і забезпечувало відповідність кількісного і грошового вираження в процесі руху матеріалів.

Інструкція вимагала ретельного аналізу виявлених при інвентаризації недостач і лишків, щоб попередити довільне їх списання за рахунок виробництва. Взаємозалік лишків і недостач, як пересортування, припускався у виняткових випадках і тільки для цінностей однакового найменування за один і той же період перевірки і у однієї матеріально відповідальної особи.

Списання з балансу сум недостач матеріалів за рахунок підприємства було можливим тільки з письмового дозволу народного комісара (або його заступника). Недостачі в межах норм природного убутку списували за розпорядженням директора з подальшим затвердженням вищої організації.

Вперше центральною бухгалтерією Наркоммашу була розроблена система оперативного-бухгалтерського обліку матеріалів і застосована на одному з Московських заводів.

Дослідивши досвід застосування оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку, Міністерство фінансів СРСР спеціальним листом № 670 від 14 квітня 1951 р. рекомендувало його до розповсюдження у всіх галузях промисловості СРСР.

«Основные положения по учету материалов на предприятиях и в строительстве», видані міністерством фінансів СРСР 22 березня 1956 р., внесли в облік матеріалів докорінні зміни.

Положення містили наступні розділи:

I – Завдання і загальні положення з обліку матеріалів;

II – Оформлення операцій з руху матеріальних цінностей;

III – Облік матеріальних цінностей і контроль за їх рухом на складах (в коморах);

IV – Облік матеріальних цінностей в бухгалтерії і контроль за їх рухом;

V – Облік і контроль за використанням матеріалів у виробництві.

Техніка матеріального обліку була значно спрощена.

Облік і калькування собівартості капітальних робот. Велика кількість відновлювальних робіт, що розгорнулись в повоєнний період, з особливою гостротою потребувала постановки питання про зниження собівартості капітального будівництва, а це вимагало впорядкованості обліку капітальних робіт.

Протягом 40-50-х років XX ст. нормативне регулювання бухгалтерського обліку в цій сфері було достатньо значним.

Облік праці і заробітної праці. 10 лютого 1958 р. Державний комітет Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Міністерство фінансів СРСР і ЦСУ СРСР видали нові «Основные положения по учету труда и заработной платы на промышленных предприятиях».

Нові Основні положення, затверджені в лютому 1948 р., мали велике значення в організації обліку праці і заробітної плати. В них знайшли своє відображення передовий досвід багатьох підприємств та організацій, які обговорювали проект цього Положення. Воно містило п’ять розділів.

1. Загальні положення.

2. Облік особового складу.

3. Облік використання робочого часу і контроль за станом трудової дисципліни.

4. Облік виробітку продукції і заробітної плати.

5. Розрахунки по заробітній платі.