Зміст:

Зміст: 1

I. Облік і контроль в Росії в період громадянської війни 2

II. Облік і контроль в період НЕПу 5

III. Облік в період Великої вітчизняної війни (1941-1945) 11

IV. Облік в повоєнний період (1945-1991) 11

V. Облік в період дії Раднаргоспів. 14

VI. Економічна реформа і посилення ролі обліку. 15

VII. Радянська наукова школа з бухгалтерського обліку 16

Висновки: 18

Література: 20

Протягом ХХ ст. у суспільному житті України відбулися дві визначні події. Одна з них - формування нової економічної формації, названої соціалізмом (1917 – 1991 рр.). Ця подія не могла не вплинути на розвиток облікової системи та не зачепити інтереси людей, які займаються теорією та практикою обліку, в переломні моменти історії.

I. Облік і контроль в Росії в період громадянської війни

Ще до 1917р.,до того, як після Жовтневої революції ідеї соціалізму стали насаджуватися в Росії, вчені та прибічники соціалізму надавали обліку великого значення. Звичайно, облік розглядався ними лише як засіб, необхідний для поступового переходу до соціалізму. Але окремі їх думки були підґрунтям для подальших досліджень та нововведень в цій сфері. Спираючись на судження своїх «вчителів» - К.Маркса та Ф.Енгельса, В.Ульянов (Ленін) розвинув власні ідеї щодо методології обліку, його системи, принципів та практичної організації. В.І.Ленін висунув нові вимоги до бухгалтерського обліку в перші роки радянської влади. Передусім він значно розширив його сферу. В обліку і контролі, на думку В.І.Леніна, повинно брати участь все дієздатне населення країни, а щоб це стало можливим, облік повинен бути гранично простим, зрозумілим і доступним будь-якій досвідченій людині.

Після Жовтневої революції завдання і зміст бухгалтерського обліку в Росії значно змінились.

Революція та громадянська війна спричинили значні втрати інтелектуальних сил, але ті, хто залишився, підтримували традиції, створюючи нову радянську бухгалтерію.

Протягом 1917-1927рр. облік розвивався в наступних основних ракурсах:

1. визначення ролі рахівництва як одного із засобів управління, планування та контролю;

2. облік епохи «воєнного комунізму»;

3. облік на початку НЕПу і після грошової реформи;

4. побудова балансу на основі жорстко уніфікованих схем;

5. одноманітні методи оцінки статей балансу;

6. суттєве скорочення звітності.

До початку Другої світової війни можна виділити три основні періоди, які пройшов в своєму розвитку облік в Росії.

Перший період – епоха воєнного комунізму:

Характеризувався майже повною відсутністю обліку і звітності і часом, виникало питання взагалі про необов'язковість ведення системного «бухгалтерського» обліку, але розвиток облікової науки не припинився: ця епоха створила як противників, так і гарячих прихильників непохитності бухгалтерського обліку. Підрив самих основ рахунковедення примусив багатьох ще раз переглянути основні принципи рахунковедення і можливість їх застосування в нових умовах життя.

Другий період – падаючої валюти:

Залишив позаду будь-які спори про бухгалтерський облік, поставив перед обліковою думкою нову проблему – проблему можливості побудови радянського балансу в умовах падаючої валюти. Цю важку проблему балансу за відсутності ціннісного стійкого вимірювання було вирішено не гірше, якщо не краще, ніж в інших країнах. В розробці цього кардинального облікового питання того часу почала брати участь маса обліковців в особі окремих керівників облікових органів підприємств, скликаних на з’їзд бухгалтерів ВРНГ. Наука вийшла з кабінетів вчених і стін вищих навчальних закладів і наблизилась до творців практичної облікової справи.

Третій період – творчий період:

Період розвитку облікової науки, що поставив питання про єдині принципи обліку по окремих галузях господарського життя. Облікові працівники почали глибокі пошуки теоретичних підвалин, які дали б можливість створення таких загальних принципів обліку, які охоплювали б життя господарства з усією повнотою, з усією ясністю і точністю.

Жовтнева революція, яка спричинила зосередження контролю над діяльністю основних галузей народного господарства в руках держави, поставила перед обліком нові завдання. Вони полягали в тому, що облік повинен був:

• надавати можливість в будь-який момент виявляти стан ресурсів (коштів) даного господарства;

• бути засобом регулювання і планування різних процесів, які мають місце в тому чи іншому господарстві;

• давати матеріал для відображення діяльності тієї чи іншої установи і підприємства в загальній системі народного господарства.

Однак, потрібно відмітити, що до 20-х років XX ст. відбувалось скорочення числа як вищих так і середніх промислово-економічних навчальних закладів, які готували спеціалістів обліковців.

Своєрідна дійсність початку XX ст. та деякі особливості соціалістичного суспільства наклали певний відбиток на розвиток обліку.

В ті часи вважалося вкрай необхідним забезпечити правильний облік націоналізованих засобів виробництва, їх збереження і раціональне використання. В практичній організації бухгалтерського обліку широко застосовувались форми обліку і технічні прийоми, які сформувались ще в дореволюційний період.

І хоча на той час, в умовах повної анархії, було нереальним встановити поточні ринкові ціни і розраховувати собівартість конфіскованого майна, все ж таки О.М.Галагану вдалося ввести грошовий вимірник. Всі ці моменти відіграли значну роль при підготовці і прийнятті «постановления о торговых книгах» РНК РРФСР від 27 липня 1918 р., ведення яких було обов’язковим для приватних торговельних і торговельно-промислових підприємств.

За основу облікових інструкцій часто брались кращі зразки, які застосовувались у великих капіталістичних концернах.

В 1919 р. при фінансово-обліковому відділі ВРНГ було організовано Раду обліку, завданням якої було створення єдиних форм і однакових положень з обліку діяльності державних промислових підприємств. До її складу увійшли І.А.Горбачов, О.П.Рудановський і А.В.Прокоф’єв. В кінці 1919 р. радою обліку ВРНГ були видані «Основные положения об организации и учете хозяйства производственных предприятий и организаций ВСНХ» і «Основные положения по составлению балансов и учету производства национализированных предприятий».

В 1920 р. Народним Комісаріатом Робітничо-Селянської інспекції (НКРСІ) були розроблені «Основные положения по государственному счетоводству и отчетности», спрямовані на забезпечення суворого контролю за збереженням і правильним використанням майнових цінностей.

Проблемам становлення соціалістичного обліку в перші роки радянської влади (1917-1920) присвятили свої праці такі вчені, як Ф.Белявський, М.А.Блатов, Л.Брендстед, Р.Я.Вейцман, Ф.Ф.Вадеман, О.М.Галаган, А.Голополосов, І.А.Горбачов, П.П. Лобзін, А.Ф.Ломовисський.

Становлення контролю в Україні в перші роки соціалізму. В Україні перші органи державного контролю були створені 2 квітня 1918 р. в особі відділу контролю, який згодом був перетворений на Секретаріат Державного контролю, який пізніше, внаслідок тимчасової інтервенції іноземних військ було розпущено.

15 січня 1919 року у складі Уряду УРСР був створений відділ контролю, а згодом на його основі – Народний комісаріат Державного Контролю УРСР (НК ДК). До його складу спочатку входила і заснована в січні 1919 р. Верховна соціалістична інспекція, яка на початку травня 1919 р. виділилася з НК ДК у самостійний Народний комісаріат соціалістичної радянської інспекції (НК СРІ).

Народний комісаріат Державного контролю був компетентним з питань: загальної, фінансово-промислової, адміністративно-освітньої, військової діяльності, а також землеробства, транспорту і зв’язку. Проводив цю роботу НК ДК шляхом запобіжної, фактичної і наступної ревізій. Він перевіряв кошториси та господарсько-оперативні плани, грошовий обіг та обіг матеріальних цінностей, здійснював нагляд за правильністю рахівництва і звітності. До компетенції НК ДК входила також боротьба з усілякими недоліками і зловживаннями. Органи держконтролю багато уваги приділяли вдосконаленню ревізійної роботи, намагаючись підвищити її ефективність.

25 лютого 1920 року Український уряд видав розпорядження «Про реорганізацію всіх установ Державного контролю на Україні», яким розповсюдив дію «Положення про Робітничо-селянську інспекцію РРФСР» в Україні. Всі установи державного контролю УРСР були перетворені в єдиний орган соціалістичного державного контролю – Всеукраїнську робітничо-селянську інспекцію, яка мала залучати до своєї роботи широкі верстви робітників і селянської бідноти. В НК РСІ були утворені: фінансово-кредитна, народного господарства, лісозаготівельна, постачання, культурно-освітня, адміністративна, транспортна інспекції, воєнний відділ. В губерніях і повітах були утворені відділи РСІ, в волостях – осередки сприяння Робітничо-селянській інспекції.

Відділи губінспекцій, які існували в 1920 році, не були об’єднані в галузеві групи, а їх велика кількість значно ускладнювала керівництво ними. Інспекційні відділи не маючи чітко розроблених планів роботи, намагалися контролювати всю діяльність органів державного апарату і через це не мали змоги глибоко аналізувати найбільш важливі на той момент питання. Тому на початку 1921 року значно спрощується структура апарату губернської РСІ, в якій утворено чотири відділи: загальний, культурно-адміністративний, фінансово-економічний і бюро скарг. На губернські РСІ покладалися ревізія і контроль за діяльністю всіх губернських радянських установ і керування роботою повітових РСІ.