УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ  ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

МАЛОВІДОМІ П’ЄСИ

Державне видавництво художньої літератури

Київ — 1958

ЗМІСТ

Від упорядника . . . . . . . . . . . 3

В. Шубравський. Українська драматургія першої половини XIX ст. . . . . . . . . . . . 5

В. П. Гоголь. Простак, или хитрость женщины, перехитренная солдатом . . . . . . . . . . . 29

Т. М. Быт Малороссии в первую половину XVIII столетия . . . . . . . . . . . 71

Любка, или сватанье в с. Рихмах. Оперетта в 4-х действиях . . . . . . . . . . . 85

Кирило Тополя. Чары, или несколько сцен из народных былей и рассказов украинских . . . . . . . . . . . 175

Я. Г. Кухаренко. Чорноморський побит . . . . . . . . . . . 267

Стецько Шереперя. Купала на Ивана. Малороссийская опера в трех действиях, в которой обряды Купала и свадьбы, как водится у малороссиян, представлены в подлинном их виде с национальными песнями . . . . . . . . . . . 329

І. Н. Бужаненько. Бандурист (уривки) . . . . . . . . . . . 379

В. Дмитренко. Кум-мірошник, або сатана у бочці. Українська шутка-водевіль в одній дії . . . . . . . . . . . 395

Примітки . . . . . . . . . . . 419

Список ілюстрацій . . . . . . . . . . . 425

Від упорядника

В цьому виданні зібрано п’єси маловідомих українських драматургів першої половини XIX ст. Воно охоплює творчість різних за своїми ідейно-стильовими напрямами письменників, літературна діяльність яких дає багатий матеріал для більш повного уявлення про особливості становлення і розвитку нової української літератури.

До збірки не входять найбільш відомі п’єси цього періоду, оскільки твори І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, М. І. Костомарова і Т. Г. Шевченка видаються в систематизованому виданні української дожовтневої літератури окремо. У вступній статті дається загальна характеристика всієї української драматургії першої половини XIX ст., і тому, природно, основна увага зосереджена на аналізі тих творів, які визначали шляхи розвитку прогресивної української драматургії і театру.

В основу публікації кладемо першодруки, значну частину яких становлять прижиттєві видання п’єс. Твори розміщуються в хронологічному порядку.

Тексти подаються за сучасним правописом з максимальним збереженням фразеології, лексики та діалектних особливостей. Ремарки та імена дійових осіб, як і в першодруках, подаються російською мовою, що в свій час було викликано цензурними умовами, а почасти і традицією. В тих випадках, коли треба зберегти характерні особливості мови персонажів, допускаються відступи від сучасних правописних норм.

В. Шубравський українська драматургія першої половини XIX століття

Українська класична драматургія пройшла великий і складний шлях розвитку. її виникнення і становлення припадає на першу половину XIX ст. Саме в цей час, з розкладом феодально-кріпосницької системи і розвитком в її надрах капіталістичних відносин, загострюються соціальні суперечності, посилюється класова боротьба, шириться і міцніє визвольний рух. Передові люди Росії все ясніше почали усвідомлювати, що існуючий лад стоїть на перешкоді господарського і культурного розвитку країни.

Велике значення у формуванні національної і соціальної свідомості народів Росії мала Вітчизняна війна 1812 р. Ця подія, як зазначав Бєлінський, потрясла всю Росію, збудила її сплячі сили, відкрила перед нею нове, не бачене до того джерело сил і могутності. Патріотизм перемігшого народу набуває нової якості: ідеї національної незалежності поєднуються з ідеями політичної, громадянської свободи. Любов до батьківщини породжувала ненависть до її гнобителів, повагу і любов до простої людини-трудівника. Декабристи підносять ідею революційної боротьби з кріпосництвом. Питання про повалення кріпосництва або хоч про обмеження самодержавства стає одним із корінних питань. Майже протягом півстоліття навколо цього питання точиться боротьба двох ворожих напрямів — реакційного, що прагнув зберегти недоторканою кріпосницьку систему, і прогресивного, який виступав за визволення трудящих.

Ця боротьба визначила головний напрям та зміст двох національних культур: прогресивної і реакційної. Вся передова ро-/6/сійська література так чи інакше розвивалась під знаком заперечення самодержавно-кріпосницької системи. Оспівування свободи, патріотичної відданості батьківщині і народові, критика існуючих соціальних порядків та морального виродження дворянства — такі були її провідні мотиви.

В цьому напрямі йшов розвиток прогресивної літератури й інших народів тодішньої Росії.

В. І. Ленін писав: «Капіталізм, що розвивається, знає дві історичні тенденції в національному питанні. Перша: пробудження національного життя і національних рухів, боротьба проти всякого національного гніту, створення національних держав. Друга: розвиток і частішання всіляких зносин між націями, ломка національних перегородок, створення інтернаціональної єдності капіталу, економічного життя взагалі, політики, науки і т. д. ...Перша переважає на початку його розвитку, друга характеризує зрілий капіталізм...» ¹