22

Лекція. Тема 6. Конкуренція та конкуренти

1. Ринкова конкуренція: її сутність та значення для розуміння діяльності підприємства на ринку.

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин, є поняття конкуренції. В економічній науці не існує точних відомостей відносно того, хто і коли першим запровадив у науковий обіг термін «конкуренція». Перші найбільш цілісні теоретичні положення про рушійні сили конкурентної боротьби з'явилися лише у середині XVIII сторіччя. І головна заслуга в цьому належить класичній політичній економії, представниками якої на основі багаторічних досліджень сформовано принципи досконалої конкуренції. Вихідним положенням класичної теорії був принцип абсолютних переваг, сформульований Адамом Смітом. Видатний економіст вперше довів, що конкуренція, урівнюючи норми прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і капіталу. У своїх працях він визначав поняття конкуренції як суперництво і ототожнював її з "невидимою рукою", яка начебто смикає за ниточки підприємців, змушуючи їх діяти відповідно до якогось ідеального плану розвитку економіки.

На теперішній час існує велика кількість трактувань терміну «конкуренція». Основні підходи до визначення конкуренції наведено на Слайді 1.

Так дослідник Фатхутдінов Р.А. під терміном «конкуренція» вважав змагання господарюючих суб'єктів, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку.

У Спірідонова І.А. ринкова конкуренція розглядається як економічний процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різних потреб покупців й одержання найбільшого прибутку.

Іванов Ю.В. акцентує увагу на конкуренції як боротьбі за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, яка ведеться підприємствами на певних сегментах ринку.

У Светунькова С.Г. конкуренція розглядається як критерій, за яким визначається тип галузевого ринку.

Аналіз особливостей сучасної конкуренції дає змогу Абрамовій І. зробити висновки, що для вітчизняного виробника конкуренція – це поки що боротьба і безкомпромісність, але, з іншого боку, вона є благом для споживача, оскільки заохочує підприємства до нових рішень, розробки технічних і технологічних новинок і, зважаючи на конкурента, сприяє покращенню якості, не підвищуючи ціну.

Нищев С.К. пропонує розглядати конкуренцію як сукупність багатогранних конкурентних сил, що діють на підприємство з різною частотою і силою, а тому основним завданням є систематизація цих сил і визначення ступеня небезпеки кожної з них.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під конкуренцією (економічною конкуренцією) розуміють змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Отже, як економічна категорія, конкуренція – це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції (робіт, послуг) щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з реалізацією цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг споживачам. З точки зору теоретичних основ самого явища, конкуренція є проявом об'єктивних процесів у господарській діяльності: прагнення суб’єктів господарювання до максимального зниження витрат виробництва та задоволення потреб споживачів. Сама ж боротьба, суперництво при цьому виступає в якості видимої її частини, предмету розгляду в економічних доктринах.

Види конкуренції за критеріями кількості продавців та ступеню диференціації товарів наведено на Слайді 2.

Чиста (або досконала) конкуренція – це така структура ринку, за якої однорідний продукт виробляється великою кількістю незалежних один від одного підприємств, при чому кожне підприємство виробляє тільки незначну частину загального випуску продукції. В результаті окреме підприємство не може вплинути на ринкову ціну шляхом зміни об’єму випущеної продукції. Крім того, передбачається, що відсутні обмеження для переходу до даної галузі інших підприємств та на вихід з неї.

Монополістична конкуренція має спільні риси із чистою конкуренцією: обидві ринкові структури характеризуються великою кількістю продавців, вільним входом і виходом із галузі. Характерною рисою ринку монополістичної конкуренції є диференціація товарів.

Олігополія – це така структура ринку, яка характеризується невеликим (обмеженим) числом виробників даного товару. Сутнісні бар’єри перешкоджають проникненню до галузі нових фірм. На ринку реалізуються як стандартизовані, так і диференційовані продукти. Відношення між олігополістичними підприємствами характеризується як взаємозалежність. Підприємства, які знають, що їх дії торкнуться конкурентів в галузі, приймають рішення тільки після того, як вони з’ясують характер реакції суперників. Олігополістичні підприємства використовують, в основному, методи нецінової конкуренції.

Чиста монополія – це підприємство, яке є єдиним виробником даної продукції, причому ця продукція не має близьких замінників. Ринкова влада передбачає можливість монополіста диктувати рівень цін і контролювати ринок свого продукту.

Конкуренти – невід’ємний елемент системи маркетингу. Конкурентне оточення не можна зводити лише до між фірмової конкуренції. Існує багато інших видів конкуренції. На Слайді 3 наведено такі види конкуренції, як бажання-конкуренти, товарно-родові конкуренти, товарно-видові конкуренти та бренди-конкуренти.

Бажання-конкуренти – бажання, які споживач може прагнути задовольнити.

Товарно-родові конкуренти – різноманітні шляхи задоволення конкретного бажання.

Товарно-видові конкуренти – різновиди однієї категорії товару, які здатні задовольнити конкретне бажання покупця.

Бренди-конкуренти (або марки-конкуренти) – різноманітні бренди (або марки) одного і того самого товару, які виготовляють підприємства-конкуренти.