1. Нумерація на мережі в стандарті gsm.

Багаторівневій структурі системи GSM та основним залежностям і процедурам обміну інформацією між окремими елементами відповідає система нумерації мережі GSM, яка набагато складніша ніж нумерація в стаціонарній мережі. Додатково на ступінь її складності впливають високі вимоги щодо безпеки інформації.

В стаціонарній телекомунікаційній мережі маємо справ з двома номерами: каталоговим номером та номером обладнання. Каталоговий номер - це номер, присвоєний оператором абонентові і поданий до загальних відомостей, тобто це номер, який вибирають з метою виконання з'єднання з даним абонентом. Каталоговий номер в стаціонарній мережі є спільним для абонента, його терміналу і послуг. А номер обладнання ідентифікує даного абонента в засобах стаціонарної мережі. Він є для внутрішнього вжитку оператора і не повідомляється абоненту. Зміна засобів даного абонента на АТС, наприклад, виділення йому іншого абонентського обладнання в рамках того самого концентратора, змінює його номер обладнання не впливаючи на каталоговий номер.

Основною рисою системи нумерації, що застосовується в стандарті GSM, є окрема нумерація абонента, послуг та обладнання, що приводить до використання набагато більшої кількості номерів, ніж в стаціонарних телекомунікаційних мережах. Набагато більше спеціалізованими є також функції окремих номерів. Перш за все встановлюють різницю між номером, присвоєним абоненту системи, та ідентифікаційним номером терміналу, що належить цьому абоненту. Наступною рисою нумерації в системі GSM є те, що номер, вибраний з метою встановлення з’єднання, не відображає шляху, по якому це з'єднання реально буде встановлено. Інформація про шлях з'єднання записується в тимчасовій адресі (оперативній пам'яті) рухомої станції. Якщо користувач має право скористатися кількома видами послуг системи GSM (напр. передача даних, передача телефаксів), то для кожної з цих послуг він отримує окремий номер. Система дає можливість створити ситуацію, в якій для різних груп користувачів (напр. всі користувачі, користувачі з фірми, дирекція фірми і т. д.) один абонент може мати різні номери. Це дає можливість абоненту блокувати з'єднання від окремої групи користувачів, блокуючи з'єднання, які надходять на вибраний номер.

• МІЖНАРОДНИЙ НОМЕР АБОНЕНТА В МЕРЕЖІ ISDN MSISDN (англ. Mobile Station International ISDN number).

MSISDN=CС+NDC+SN

CC - код країни (англ. Country Code);

NDC - код оператора (англ. National Destination Code);

SN - номер абонента (англ. Subscriber Number).

Номер MSISDN є каталоговим номером користувача рухомої мережі. Це єдиний номер системи GSM, який сприймає (розуміє) стаціонарна телекомунікаційна мережа: він дозволяє знайти найближчу транзитну станцію GMSC до потрібної системи GSM. Номер MSISDN визначає тип послуг, доступних для абонента, а не його терміналу. Для кожної з послуг абонент може бути відомий під окремим номером. В реєстрі HLR номер MSISDN перетворюється у внутрішній номер системи IMSI.

Номер MSISDN повинен узгоджуватися з нумерацією, яка використовується в цифровій мережі з інтеграцією послуг ISDN в даній країні. Код країни СС ідентичний з кодом країни, який використовується для нумерації абонентів в стаціонарній мережі.

• МІЖНАРОДНИЙ НОМЕР РУХОМОГО АБОНЕНТА IMSI (англ. International Mobile Subscriber Identity)

IMSI=MCC+MNC+MSIN

MCC - код країни (англ. Mobile Country Code);

MNC - код оператора (англ. Mobile Network Code);

MSIN - код абонента (англ. Mobile Station Identification Number).

Номер IMSI є внутрішнім номером кожного абонента, присвоєним йому оператором і використовується виключно всередині мережі GSM. Цей номер присвоюється абоненту з моменту його реєстрації в системі і записується в реєстри HLR, AuC та на карті SIM абонента. Цей номер також знаходиться в реєстрі VLR стільки, скільки комутаційна станція, що взаємодіє з цим реєстром, обслуговує дану рухому станцію.

Номер IMSI однозначно характеризує користувача системи, а не його термінал чи послугу.

• ОПЕРАТИВНА АДРЕСА РУХОМОЇ СТАНЦІЇ (англ. Mobile Station Roaming Number).

MSRN=CC+NDC+SN

СС - код країни (англ. Country Code);

NDC - код оператора (англ. National Destination Code);

SN - номер абонента (англ. Subscriber Number).

Детальна (відносно зони викликів) інформація про місце знаходження рухомої станції зберігається в реєстрі VLR, що спряжений з тією комутаційною станцією, в якій дана мобільна станція тепер знаходиться. Адреса тієї комутаційної станції записана в реєстрі HLR. В початковій фазі реалізації з'єднання, в напрямку до абонента системи GSM, реєстр HLR вимагає від реєстру VLR інформацію про актуальне місце знаходження абонента, тобто тимчасовий номер, що присвоєний абоненту, якого викликають. Номер дозволив би здійснити з'єднання. З цією метою до реєстру VLR пересилається його номер IMSI. У відповідь реєстр VLR генерує оперативну адресу рухомої станції MSRN. Вміщена в ньому інформація дозволяє здійснити безпосереднє з'єднання з відповідною комутаційною станцією MSC.

Всередині системи GSM номери MSISDN, IMSI та MSRN змінюються між окремими елементами комутаційно-мережної частини, використовуючи сигналізацію SS7. Ця зміна має місце в момент підготовчої фази, яка випереджає здійснення з'єднання.

• ТИМЧАСОВИЙ НОМЕР РУХОМОГО АБОНЕНТА - TMSI (англ. Temporary Mobile Subscriber Identity).

Введення номеру TMSI є одним з елементів процедури забезпечення системи (GSM перед доступом не уповноважених осіб, а конкретно перед підслуховуванням в радіоканалі. Номер TMSI - це закодована версія номеру IMSI, який передається в радіоканалі від базової станції до рухомої там, де інформація передається без шифрування, напр. під час виклику або ідентифікації абонента. Цей номер має локальне значення і його структуру визначає адміністратор мережі (номер не повинен бути довшим ніж 4 байти), Номер TMSI присвоюється тільки на час першого зголошення рухомої станції в зоні викликів.

• МІЖНАРОДНИЙ ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ НОМЕР ТЕРМІНАЛУ ІМЕІ (англ. International Mobile Equipment Identity),

IMEI=TAC+FAC +SNR+SP

TAC - код гомологації даної моделі обладнання (англ. Type Approval Code);

FAC - код виробника (англ. Final Assembly Code);

SNR - серійний номер обладнання (англ. Serial Number);

SP - для використання в майбутньому (англ. SPare).

Це ідентифікаційний номер терміналу абонента. Номер ІМЕІ дозволяє оператору слідкувати, які термінали в даний момент користуються засобами мережі, і відразу ж блокувати вкрадені термінали або негомологовані. Номери ІМЕІ зберігаються постійно в терміналах та реєстрі ідентифікації пристроїв EIR. Код FAC дає також можливість оператору заблокувати всі термінали, що виготовлені певним виробником.

• НОМЕР ЗОНИ ВИКЛИКІВ - LAI (англ. Location Area Identity).

LAI=MCC+MNC+LAC

MCC - код країни (англ. Mobile Country Code);

MNC - код оператора (англ. Mobile Network Code);

LAC - код зони викликів (англ. Location Area Code).

Номер зони викликів використовується для ідентифікації зони, в якій абонент зараз знаходиться. В межах цієї зони абонент може рухатися без необхідності уточнення даних про своє місце знаходження в реєстрі VLR. В випадку, коли надходить з'єднання, система буде викликати абонента посилаючи сигнали виклику тільки в одній зоні викликів, тобто в тій зоні, де зараз знаходиться цей абонент.

• ГЛОБАЛЬНИЙ НОМЕР КОМІРКИ - CGI (англ. Cell Global Identity).

CGI=MCC+MNC+LAC+CI

MCC - код країни (англ. Mobile Country Code);

MNC - код оператора (англ. Mobile Network Code);

LAC - код зони викликів (англ. Location Area Code);

CI - ідентифікатор комірки (англ. Cell Identity).

Глобальний номер комірки використовується мережею для розпізнавання комірок в межах зони викликів. На підставі номеру CGI комутаційна станція МSС розпізнає комірку, в якій відповів абонент, якого викликали. Цей номер використовується також з тарифікаційною метою.

• ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ НОМЕР БАЗОВОЇ СТАНЦІЇ - BSIC (англ. Base Station Identity Code).

BSIC=NCC+BCC

NCC - національний кольоровий код (англ. National Colour Code);

BCC - кольоровий код базової станції (англ. Base Station Colour Code);

Номер BSIC використовується рухомою станцією для ідентифікації комірок, які оточують її і для того, щоб впевнитися, що сигнал, який приймається нею на даній частоті, походить від власної базової станції. Комірки, базові станції яких передають свій ідентифікаційний сигнал на тій самій частоті мають різні "кольорові" коди ВСС. Навіть, у випадку, коли рухома станція отримала сильніший сигнал від іншої комірки, яка використовує ту саму частоту, цей сигнал рухома станція не прийме тому, що номер BSIC цієї базової станції буде неправильним. За подібним принципом номер NCC дає можливість розрізнити операторів, які діють по обидві сторони кордону і використовують ті самі частоти.