Тема 4. Статистика платіжного балансу.

Згідно з керівництвом МВФ щодо платіжного балансу (5-е видання), платіжний баланс (ПБ) країни – це її статистичний звіт за певний період, в якому систематично враховано економічні угоди цієї країни з іншими країнами. Операції, що здійснюються здебільшого між постійними жителями (резидентами) і нерезидентами цієї країни, стосуються товарів, послуг і надходжень, фінансових претензій і боргових зобов’язань цієї країни щодо інших країн і трансфертів.

Платіжний баланс також відображає зміни у резервних активах, використовуваних фінансовими інституціями держави для вирішення проблеми збалансованості платіжного балансу.

Крім ПБ, що містить дані про рух потоків цінностей між країнами, у міжнародній практиці складається баланс міжнародних активів та пасивів країни, що відображає міжнародне фінансове становище в категоріях запасів. Він відображає співвідношення на конкретний момент часу величини отриманих та наданих країною кредитів, інвестицій, інших фінансових активів.

За економічним змістом розрізняють ПБ на конкретну дату та за конкретний період. Стан платіжного балансу на конкретну дату визначає попит та пропозицію національної та іноземної валюти на цю дату і є важливим фактором впливу на формування валютного курсу. Однак ПБ на конкретну дату не можна зафіксувати у вигляді статистичних показників, оскільки він існує у вигляді співвідношень надходжень та платежів, що змінюються щодня.

Платіжний баланс за конкретний період (місяць, квартал, рік) складається, насамперед, на основі статистичних показників, що відображають здійснені за цей період зовнішньоекономічні операції. Він дозволяє аналізувати зміни в міжнародних економічних відносинах країни, в масштабах і характері її участі в світовій економіці. Показники ПБ за певний період часу тісно пов’язані з агрегованими показниками економічного розвитку (ВВП, НД тощо) та є об’єктом державного регулювання.

Стан платіжного балансу на конкретний період часу значною мірою залежить від стану національної валюти в довгостроковому аспекті, її стабільності або характеру змін валютного курсу. Тому зупинимося на дослідженні проблем побудови та аналізу ПБ за конкретний період часу.

Необхідно зазначити, що на концептуальному рівні можна вважати, що ПБ будь-якої країни складається з таких елементів:

• торговельний баланс;

• баланс послуг;

• баланс руху капіталів та кредитів.

Економічне значення активу або дефіциту торговельного балансу країни залежить від її місця в світовому господарстві, характеру її зв’язків з партнерами та економічної політики. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс є важливим джерелом валютних коштів для сплати по міжнародних зобов’язаннях та інших статтях ПБ. А в промислово розвинутих країнах активне сальдо торговельного балансу використовується для створення так званої “другої економіки” за кордоном. Пасивний торговельний баланс зазвичай вважається ознакою слабкості позицій країни у світовій економіці.

Баланс послуг містить платежі та надходження по транспортним перевезенням, страхуванню, зв’язку, міжнародному туризму, обміну науково-технічним та виробничим досвідом, рекламі, маркетингу тощо. Послуги є сектором світових економічних зв’язків, що розвивається останнім часом досить динамічно, за темпами зростання випереджаючи (у деяких напрямках) торгівлю товарами. Це насамперед стосується торгівлі такими видами послуг, як ліцензії, патенти, ноу-хау, інжиніринг, лізингові операції (оренда обладнання) та ін.

Баланс руху капіталів та кредитів відображає співвідношення між вивозом та ввозом державних та приватних капіталів, наданих та отриманих міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії: міжнародний рух підприємницького та позикового капіталу. Підприємницький капітал включає прямі зарубіжні інвестиції (купівлю або будівництво підприємств за кордоном) та портфельні інвестиції (купівлю цінних паперів іноземних компаній). Міжнародний рух позикового капіталу доцільно класифікувати за ознакою строковості:

- довгострокові та середньострокові операції включають державні та приватні позики та кредити, що надаються терміном більше одного року;

- короткострокові операції, що включають міжнародні кредити строком до одного року.

Формуванням ПБ займається Національний банк України, і цю роботу координує Управління статистики та аналізу платіжного балансу НБУ. Слід зазначити, що до 1993 р. ПБ в Україні за міжнародною методикою не складався. Інформація, що входить до складу платіжного балансу, частково була представлена в торговельному балансі, балансі фінансових ресурсів та валютному плані країни. Мета інтеграції України в світове співтовариство, необхідність проведення зіставлення рівня економічного та соціального розвитку країни з рівнем інших держав світу – все це обумовило потребу в розробленні ПБ згідно з міжнародними нормами та стандартами. Починаючи з 1993 р. НБУ формує структуру платіжного балансу, об’єднуючи для цього банківську статистику з іншими, допоміжними інформаційними джерелами, і формує на цій основі відповідну базу даних.

З 1 січня 1993 р. введено в дію „Звіт банку про фінансові операції з нерезидентами України” (форма 1-ПБ), що дозволило щомісячно отримувати інформацію про рух валюти на кореспондентських рахунках у зарубіжних банках у розрізі операцій платіжного балансу, на рахунках фізичних та юридичних осіб-резидентів України за кордоном та на рахунках нерезидентів у національній валюті, інформацію про рух готівкової іноземної валюти. Відповідну інформаційну систему сформовано як замкнену, що дозволяє робити зіставлення залишків на коррахунках на початок та кінець періоду з рухом коштів протягом місяця.

Після цього, у 1994 р., аби розширити охоплення платіжного балансу, було запроваджено форму №2-ПБ „Звіт підприємства (організації) про фінансові операції з нерезидентами України”, що містить інформацію про рух коштів на рахунках юридичних осіб-резидентів за кордоном.

Розглянемо інші основні базові визначення ПБ згідно з 5-ю редакцією довідника платіжного балансу, розробленого МВФ, що діє на сьогоднішній день.

Складаючи ПБ і баланс зарубіжних інвестицій, потрібно враховувати те, що вартість операцій в реальних ресурсах і фінансових елементах та компонентах запасів зовнішніх активів і пасивів доволі часто виражена в різних валютах або інших вартісних стандартах. Конвертація (перерахунок) цих вартостей у базову одиницю обліку (наприклад, національну валюту укладача) є необхідною умовою для побудови реалістичних ПБ і балансу зарубіжних інвестицій.

Можна виділити два підходи до вирішення цього питання. З позиції національного укладача ПБ і балансу зарубіжних інвестицій, доцільно використовувати одиницю національної валюти, оскільки вона дозволяє досягти сумісності з національними рахунками і даними економічної і галузевих статистик. А з позиції міжнародних організацій (таких як МВФ), для зіставлення окремих економік необхідна стандартна одиниця обліку. Краще, аби ця одиниця обліку була стабільною, що дозволить не поспішати зі зміненням вартості зарубіжних операцій, що враховуються. Ще однією перевагою є зручність використання одиниці, що найкраще знайома більшості користувачів ПБ. Цим вимогам зараз найкраще задовольняє долар США.

Рахунок поточних операцій платіжного балансу узагальнює статистичні відомості про зовнішньоекономічну діяльність, пов’язані з рухом товарів, послуг, доходів, трансфертів. Рухом товарів вважається експорт та імпорт товарів, „які мають фізичний вигляд”. Послуги включають такі, які пов’язані з перевезенням, поїздками, будівництвом, фінансовою сферою, діловою та іншими сферами. Доход включає доход від інвестицій, трудовий доход, відсотки. Трансфертами вважають безвідплатну допомогу, дари та інші види операцій без оплати і компенсації.

Експорт товарів і послуг – це сума товарів, нефакторних послуг та факторних доходів.

Експорт (імпорт) товарів охоплює операції з усіма товарами (за деякими винятками) між резидентами і нерезидентами, під час яких відбувається фактична чи умовна заміна власника. В експорт та імпорт мають включатися такі товари: немонетарне золото, срібляні злитки, діаманти та інші цінні метали і каміння; паперові гроші та монети не в поточному обігу і невипущені цінні папери, кожен з яких має оцінюватися як товар, а не за номінальною вартістю; електроенергія, газ і вода; худоба, яку женуть через кордони; поштові посилки; державний експорт і імпорт, у томі числі товари, що фінансуються субсидіями й позичками; товари, що їх переводять до і від власників організації резервного запасу; товари, що експортуються чи імпортуються підприємствами з прямими інвестиціями; власні речі мігрантів; контрабандні товари, виявлені чи не виявлені митницею; інші недокументовані вантажі, такі, як подарунки і вантажі з менш ніж встановленою мінімальною вартістю.

Облік зовнішньої торгівлі товарами у платіжному балансі ведеться за цінами ФОБ.

Торговельний баланс показує перевищення вартості експорту над вартістю імпорту товарів за певний період. Торговельний баланс буде активним, якщо вартість експорту за конкретний період перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщо вартість імпорту за цей період перевищує вартість експорту.

Баланс поточних операцій відображає вартість чистих доходів країни або чистих витрат, що виникають в результаті міжнародних операцій з товарами, послугами, доходами та трансфертами.

Усі операції, що забезпечують надходження іноземної валюти, наприклад, експорт товарів і послуг, отримані доходи і трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов’язань, записуються зі знаком „плюс”. Усі операції, що призводять до виплати грошових сум іноземцям, – імпорт товарів і послуг, сплачені доходи і трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов’язань – записуються зі знаком „мінус”.

ПБ має складатися як логічно послідовна структура, що сприятиме кращому використанню даних і полегшить їхню адаптацію для потреб формування економічної політики, виконання аналітичних досліджень, прогнозування, міждержавних зіставлень тощо.

За результатами дослідження теоретичних та практичних аспектів складання ПБ можна виділити такі основні чинники впливу на стан платіжного балансу:

• циклічні коливання економіки, що призводять до змін в основних показниках ПБ залежно від стадії економічного циклу, в якій перебуває окрема економіка та економіка країн, що є контрагентами у зовнішньоекономічних стосунках цієї держави;

• нерівномірність темпів розвитку економік окремих країн протягом певного історичного періоду;

• зростання ступеня інтеграції, взаємозв’язки та глобалізація міжнародних фінансових відносин, що призводить до зміни економічної кон’юнктури на окремих ринках залежно від ситуації на інших. Наприклад, криза на світових фінансових ринках у 1998 р., зокрема в Російській Федерації, безпосередньо вплинула на фінансовий стан і ПБ України;

• зростання воєнних видатків на підтримку військових контингентів одних країн на території інших. Це насамперед характерно для США та деяких інших країн НАТО;

• зростання закордонних фінансових витрат, що переслідують різні економічні та політичні цілі (фінансова допомога на пільгових умовах, трансферти в інші країни тощо);

• вплив таких фінансових чинників, як рівень інфляції, девальвація (або ревальвація) національної грошової одиниці та ін.;

• ступень „тінізації” національної економіки, наявність ефективних засобів її адекватного вимірювання та невілювання її впливу на стан платіжного балансу;

• структурні зміни в світовій торгівлі (НТР, зростання продуктивності праці, коливання цін на окремих ринках тощо);

• так звані „форс мажорні” обставини (війни, катастрофи, стихійні лиха, неврожаї та ін.).

Врахування цих чинників сприяє коректному прогнозуванню ПБ і адекватному вибору економічних інструментів, що дозволяють отримувати потрібні позиції в ПБ.

Важливою складовою рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій платіжного балансу є компонент (стаття), в якому здійснюється облік прямих інвестицій у резидентну економіку, а також з резидентної економіки за її межі. Інвестиція – це довгострокове вкладення коштів у нове підприємство, або в модернізацію, реконструкцію виробництва з метою отримання прибутку. Розрізняють три види інвестицій: реальні - довгострокові вкладення коштів у галузі матеріального виробництва; фінансові - міжнародна кредитно-фінансова діяльність, у томі числі операції з цінними паперами; інтелектуальні - підготовка спеціалістів на курсах, передача технічного або наукового досвіду тощо.

Поряд з тим, у світовій практиці розрізняють прямі інвестиції - капітальні вкладення безпосередньо у виробництво певної продукції (послуг) в іншій країні, що забезпечує їх власникам контроль над закордонними фірмами і, таким чином, право контролювати прибуток; портфельні інвестиції - вкладення в цінні папери закордонних компаній, які зазвичай або занадто малі, або занадто розпорошені між власниками й через те не забезпечують їм можливостей контролю над цими підприємствами.

Згідно з міжнародною практикою, прямі іноземні інвестиції (ПІІ) (foreign direct investment - FDI) – це інвестиції в економіку країни, зроблені закордонними компаніями, а також приватними особами, якщо останні мають довгострокові інтереси і певну ступінь можливостей щодо управління компанією-об’єктом інвестицій. Кількісною оцінкою можливостей щодо реалізації таких інтересів і впливу на менеджмент компанії міжнародні фінансові організації вважають володіння інвестором 10% власності компанії. Всі інші інвестиції вважаються так званими портфельними інвестиціями (portfolio investment). Для деяких країн межа між портфельними та прямими інвестиціями встановлюється на іншому рівні (наприклад, 20%-80% у Великій Британії).

Обсяг іноземних інвестицій (кумулятивний) у поточному році складається з вартості компанії (або частини компанії), що належить закордонному інвестору, та вартості наданих ним (закордонним інвестором) кредитів. У багатьох зарубіжних країнах застосовуються поточні (current) і так звані історичні (historical) оцінки обсягу інвестицій. Це пов’язано з тим, що вартість активів компанії може суттєво змінюватися з часом.

Загальнометодичні проблеми, пов’язані з укладанням платіжного балансу і балансу зарубіжних інвестицій згідно з міжнародними стандартами (насамперед з керівництвами МВФ), в Україні вже у більшості вирішено. Доопрацюванню підлягають окремі статистичні аспекти цієї проблеми, зокрема, забезпечення надійності і достовірності статистичних даних, дефлювання окремих статей ПБ, забезпечення взаємодії між окремими міністерствами і відомствами, що збирають, аналізують і постачають інформацію для укладання ПБ, тощо.