Зміст

Вступ 2 ^с-

Розділ 1. Суть (сутність) держави 5 с.

Розділ 2. Поняття і суть соціальної держави 10 с.

Розділ 3. Сутність та соціальне призначення сучасної держави 16 с.

Висновки 26 с.

Список використаної літератури 27 с.

Вступ

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що саме сутність та соціальне призначення держави — це головна, основна властивість держави, що визначає її зміст, мету, функції.

У радянській юридичній науці сутність держави довгий час розглядалася тільки з класових позицій.

Уявлення про державу, як про інститут врегулювання класових протиріч; організації, що задовольняє інтереси всіх чи більшості соціальних сил; наукової організації, інструмента класового компромісу тощо — не припускалося. Винятком була тільки радянська загальнонародна держава, яка вважалась державою всього народу, політичною організацією влади дружніх класів (робітників і колгоспного селянства).

Розглядаючи сутність держави, не можна не зазначити, що інститут держави пройшов великий історичний шлях розвитку (приблизно 5 тис. років). Природно, за цей період він змінювався, удосконалювався, його сутність зазнавала змін, відповідно до змін економічних, політичних, ідеологічних структур суспільства.

Виникнення більшості держав характеризується близькими економічними і політичними закономірностями. Економічно пануючий клас оформляв своє політичне панування у формі держави. За допомогою держави пануючі класи (рабовласники, феодали, буржуазія, пролетаріат) забезпечували збереження існуючого економічного і політичного устрою.

Сутність держави не лишається незмінною. По-перше, змінювалися класи, політичним знаряддям яких була держава, а зі зміною місця класу в історичному процесі змінювалася і сутність держави. Навіть поверховий аналіз рабовласницької і ранньобуржуазної держави демонструє суттєву різницю між ними у найбільш істотних характеристиках. У першому разі влада пануючого класу здійснювалася над безправним рабом, у другому - над вільним робітником. Не випадково саме у буржуазному суспільстві

починаються процеси, які викликають серйозні зміни самої сутності держави. По-друге, змінилися соціальні умови існування класів, політичні відносини між ними. Поводитися з вільною людиною так, як можна було поводитися з рабом, неможливо у принципі. Держави, сутністю яких була диктатура одного класу (буржуазії), поступово перетворювалися у такі, сутністю яких стають соціальне партнерство, соціальний компроміс і соціальна злагода[2, С 109].

Процес зміни сутності держави обумовлений серйозними причинами. По-перше, зникають класи в їх марксистському розумінні (як великі групи людей, визначені соціальним ставленням до засобів виробництва). По-друге, серйозні зміни відбуваються у визначенні місця людини в суспільстві, у системі виробництва і розподілу. Вчення про непримиримість класових протиріч зазнає краху. Держава замість знаряддя насильства стає організацією, що долає протиріччя у цивілізованих формах, виступає у якості інструмента легітимної влади, діяльність якої вже не протилежна інтересам більшої частини населення. Держава стає активним і необхідним посередником в соціально-диференційованому суспільстві, що зберігає протиріччя з багатьох питань економічного, політичного, національного життя. На перше місце у такому разі виходить не насильницьке, класове, а соціальне призначення держави.

Держави, де править економічна й політична еліти, на початку 20 ст. змушені були по-новому підійти до вирішення проблеми стабілізації суспільства й конституційного ладу. Це виразилося, насамперед, у посиленні соціальної захищеності особи, у соціальній орієнтованості держави.

Сутність сучасної соціальної, демократичної, правової держави полягає в тому, що вона є знаряддям досягнення в соціально - неоднорідному суспільстві соціального компромісу й згоди[ З, С100].

Данною проблематикою займалися як закордонні так, і вітчизняні правознавці, а саме: Скакун О.Ф., Заєць А.П., Котюк В.О., Шульга А.М., Рабинович П.М. та інші.

Метою курсової роботи є проведення теоретичного дослідження щодо сутності та соціального призначення держави.

Завданнями курсової роботи в звязку з вказаною темою є:

визначення сутності та соціального призначення держави.

Об'єкт дослідження: правові основи сутності держави та її призначення.

Предмет дослідження: сутність та соціальне призначення держави.

Розділ 1. Суть (сутність) держави

Держава як соціально-історичне явище має свої суть і природу. Явище і суть - це філософські категорії, які виражають моменти, рівні руху пізнання, двох різних, але взаємопов'язаних сторін дійсності. Категорія сутності виражає головне, визначальне в предметі, таке, що зумовлено глибинними, необхідними внутрішніми зв'язками і тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення; категорія явища відображає зовнішні властивості, процеси, зв'язки предмета, які даються пізнанню безпосередньо у формах живого споглядання. Сутність завжди виступає як зовнішня єдність явищ, що прихована від безпосереднього сприйняття. Явище є зовнішнє розкриття сутності, форма її виявлення, воно виражає певну сторону сутності. Сутність завжди проявляється в конкретних предметах або процесах. Вона може розкриватися в явищі адекватно і неадекватно. Єдність сутності і явища не означає їхнього збігу; це єдність відмінного: сутність завжди прихована за явищами.

Проблема полягає в тому, що явища не завжди і не повністю можуть бути пізнані. Сутність являється лише тоді, коли явища пізнані, зрозумілі та можуть бути використані в практичній (або теоретичній) діяльності людей. Для того щоб найбільш науково підійти до цього питання, треба кинути хоча б побіжний історичний погляд на те, як держава виникла і як вона розвивалась; У різні часи, періоди й епохи спеціалісти давали різне розуміння суті державно-правових явищ. Класики марксизму підходили до визначення суті держави з класових позицій. Дореволюційні теоретики підходили до визначення суті й поняття держави з соціологічних позицій. У сучасний період до розуміння суті держави підходять із позицій загальнолюдських, соціальних і моральних цінностей тощо[ 7, С.20].

В умовах первісно-суспільного (общинного) устрою, який характеризувався відсутністю приватної власності на засоби і знаряддя виробництва, людство не знало держави. Лише після розпаду

первіснообщинного ладу, з виникненням приватної власності, класів і класової боротьби, із зародженням рабовласницького способу виробництва виникла держава, як система певних політичних установ, за допомогою яких експлуататорська меншість тримала в покорі експлуатовану більшість — безпосередніх працівників виробництва рабів. За своєю суттю будь-яка класова — антагоністична держава являє собою диктатуру пануючого класу. Який саме клас здійснює диктатуру, тобто державне керівництво суспільством — це обумовлюється економічним базисом відповідного суспільства, характерним для нього класовим поділом і співвідношенням сил у класовій боротьбі[6, С109].

Суть - це основне в державі, визначальне в її змісті, діяльності і призначенні. Вітчизняна наука тривалий час використовувала ленінське визначення держави в розумінні «машини класової диктатури», як особливої організації насильства для придушення якого-небудь класу.

Західні юристи і філософи розглядали державу як надкласове явище, як політичну систему (організацію), що виражає загальнонаціональні інтереси, стоїть вище класових інтересів і вирішує протиріччя між різними класами і соціальними групами. Це стосується в першу чергу демократичних держав, які взяли курс на будівництво правової держави. Правова держава за своєю суттю вже не є політичною організацією насильства одного класу над іншим, державна влада в ній намагається піти шляхом примирення і компромісу (консенсусу), шляхом знаходження таких рішень, які влаштовували б усі класи і соціальні групи. Така держава юридично закріпила основні права та свободи людини і громадянина та робить у подальшому акцент на правовому і судовому (юридичному) забезпеченні цих прав і свобод особи[ 10, С. 20].

У XX ст. буржуазна держава пройшла велику еволюцію: від класової буржуазної держави «загального благоденства» до міжкласової або надкласової і правової держави. Таким чином більшість демократичних держав світу мають загальносоціальну, а не лише класову суть. Для них загальнолюдські моральні цінності, такі як громадянський мир, державна безпека, загальновизнані

принципи і норми міжнародного права, ідеали свободи, безпеки, рівності і рівноправності, соціальної справедливості, природні та соціальні права людини і громадянина є вищими соціальними цінностями, порівняно з класовими інтересами і цінностями.

З позицій соціологічного підходу держава є політичним союзом рівних і рівноправних громадян, які в усній або письмовій формі домовилися про створення єдиних спільних державних органів влади (державних установ) для вирішення спільних справ в економіці, політиці, міжнародних відносинах та інших сферах суспільного життя. З позицій соціології держава є загальносоціальною цінністю, є загальним благом, якщо вона виражає і захищає права та інтереси кожної людини і всієї нації (народу) [ 10, С104].

Як свідчить історія (стародавня і нова), держави створювалися з метою організації і консолідації громадського життя, організації народного господарства (економічного розвитку і торгівлі), з метою охорони території, національного багатства, життя і власності людей. Так було у Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі, у СІЛА, Франції після прийняття Декларації прав людини і громадянина: «Мета кожного державного союзу полягає у забезпеченні природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і опір гніту. Джерело суверенітету знаходиться, до суті, в нації. Ніяка корпорація, жоден індивід не можуть мати владу, яка не виходить безпосередньо з цього джерела». (Декларація незалежності США від 4.07.1776 р.; Декларація прав людини і громадянина 1791 р. (Франція); Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.)

Державу створює суспільство і її громадяни шляхом обрання найкращих представників народу для управління державними і суспільними справами. Держава та її апарат служать суспільству, держава існує для суспільства, а не суспільство для державної влади. Разом з тим у деяких випадках суспільство і його громадяни служать державі.

На думку Тихомирова Л. А. проблема полягає в тому, що державна влада та її апарат поступово відриваються від потреб та інтересів народу,

деформуються, бюрократизуються, виражають лише свої егоїстичні аппаратні потреби та інтереси як окремої соціальної групи (соціальний клас). Така держава переростає в бюрократичну, де бюрократія (клас чиновників) дбають в основному лише про себе, а не про народ. Цей бюрократичний державний апарат набирає сили і поглинає, удержавлює, нищить і пригноблює все суспільство, весь народ, а в кінцевому підсумку і самого себе. У результаті цього загинули Візантійська і Російська імперії (1917 р.) Однією з основних причин розпаду СРСР також була супербюрократизація і централізація Радянської федерації. Тому державу можна розглядати як державу-апарат, коли вона розвивається і поглинає все громадянське суспільство, одержавлює його тощо, і як асоціацію громадян. Держава-асоціація — це така держава, в якій кожен громадянин має право і зобов'язаний брати участь безпосередньо і опосередковано (через депутатів) в управлінні державою, у вирішенні державних справ і прийнятті законів. У сучасний період відбувається перехід від держави-апарату до держави-асоціації. Суть цих держав різна[10, С.192-194].

Усі ці підходи не вирішують питання про суть держави, оскільки держава - це складне соціальне явище, вона може мати різні порядки, етапи, різну ієрархію сутностей або соціальних цінностей. Одночасно держава може виражати загальнонаціональні потреби та інтереси на міжнародній арені і всередині країни, виражати класові інтереси (одного або декількох пануючих), потреби та інтереси кожної окремої людини. їх вираження може проявлятись по-різному, у різний час, у різних умовах[10, СІ05]. Суть держави має свою динаміку, вона не стабільна, а залежить від розвитку самого суспільства, форм правління, конституційного устрою, державного режиму, від соціальних завдань і функцій держави. У завданнях і функціях держави конкретизується її суть. Суть держави дуже тісно пов'язана з її соціальним призначенням, з метою і цілями, потребами та інтересами суспільства.

Для того, щоб краще зрозуміти суть держави, необхідно вийти за межі самої держави і знайти протилежну парну категорію цього явища. Такою

категорією може бути бездержавне і додержавне суспільство, нація або народ, які не мають своєї державності - своєї території, свого уряду, свого суверенітету, свого громадянства тощо. Історія знає багато прикладів, коли народи втрачали свою державу і державність, коли держави розпадались і гинули, а на їхніх територіях чинились анархія та беззаконня, насильство і грабежі тощо. Втрата власної держави і державності веде до колоніальної, неоколоніальної залежності, до втрати суверенітету, до повного або часткового рабства.

Тому суть держави зводиться до організації суспільства, управління суспільством, забезпечення правопорядку, захисту життя і здоров'я людей, матеріальних і культурних цінностей суспільства тощо. У цьому проявляється соціальна природа держави, а не в організації насильства одного класу над іншим. Всі антагоністично-класові держави за своєю суттю є недосконалими та обмеженими, вони використовують державну силу, державний апарат насамперед для забезпечення й охорони своїх власних класових, кланових, групових інтересів, а вже потім, наостанок - потреб та інтересів усіх інших соціальних груп і класів. Досконала держава дбає про забезпечення потреб та інтересів усіх соціальних груп і класів, та кожної конкретної людини зокрема.

Тому в стародавні часи Платон, Арістотель та інші філософи і юристи вважали, що є правильні і неправильні, або недосконалі, держави. Досконалість або недосконалість держави залежить від досконалості, порядності, культури і професіоналізму(мистецтва) управління людей, які перебувають при владі (законодавчій, виконавчій, судовій, контрольно-наглядовій тощо,).

Найбільш яскраво суть держави і державної влади виражається; у державно-політичному режимі, в режимі право законності або беззаконня. Ось чому суть держави може проявлятися в демократичних цінностях (владі народу, демократичних правах і свободах,тощо), або в антидемократичних державно-політичних режимах і цінностях.