Міністерство аграрної політики України

Прилуцький агротехнічний технікум

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ззаступник директора з навчальної роботи ____________ Суддя В.А

„____”________________20__р.

Інструкційна картка

лабораторно-практичних робіт

з предмету: „Основи охорони праці”

Тема: „Контроль параметрів мікроклімату в робочій зоні, вмісту пилу, шкідливих парів і газів у повітрі робочої зони”

Склав: викладач Черніков С.В

Розглянуто на засіданні циклової комісії фундаментальних, професійно орієнтованих та спеціальних предметів відділення

«Монтаж,обслуговування та ремонт

електротехнічних установок в АПК»

Протокол № _____від______200 р

Голова комісії_________________

М. Прилуки 200_ р

Мета роботи: Ознайомитися з гігієнічними нормативами на мікроклімат, методами дослідження умов праці, конструкцією вимірювальних приладів та принципом вимірювань.

Програма роботи:

1. Ознайомитись з гігієнічними нормативами на мікроклімат робочої зони виробничих приміщень.

2. Ознайомитися з методикою вимірювань параметрів мікроклімату.

3. Вивчити будову, конструкцію принцип вимірювань приладів для визначення параметрів мікроклімату.

4. Виконати вимірювання наявними приладами. Порівняти з нормативами на мікроклімат та зробити висновки.

5. Виміряні величини та висновки оформити в табличному вигляді.

6. Оформити звіт.

Методичні вказівки: Гігієнічні нормативи на мікроклімат

Гігієнічні нормативи на параметри мікроклімату в робочій зоні зазначено в ГОСТ 12.1.005—76. Робочою зоною вважають простір заввишки до 2 м над рівнем підлоги або площадки, де знаходяться робочі місця. Постійним робочим місцем вважають те, на якому працюючий перебуває більш як половину свого робочого часу або понад 2 год безперервно. Якщо люди працюють у різних місцях зони, то всю зону вважають постійним робочим місцем.

Мікроклімат у робочій зоні визначається температурою, воло­гістю і швидкістю руху повітря, що впливають на організм лю­дини, а також температурою навколишніх поверхонь. Підвищення вологості утруднює тепловіддачу організму внаслідок випаровуван­ня при високій температурі повітря і сприяє перегріванню або, навпаки, посилює тепловіддачу при низькій температурі, сприяючи переохолодженню.

Оптимальними є такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану орга­нізму без напруження її фізіологічних здатностей до терморегуля­ції; такий стан створює відчуття теплового комфорту і сприяє ви­сокій працездатності. Проте оптимальні мікрокліматичні умови обов'язково підтримуються тільки на підприємствах, оснащених установками кондиціонування мікроклімату. А в інших випадках треба забезпечувати допустимі мікрокліматичні умови, які можуть спричиняти зміни функціонального і теплового стану організму, що швидко нормалізується, а також напруження його фізіологічних здатностей до терморегуляції в межах фізіологічних пристосуваль­них можливостей. При цьому не порушується стан здоров'я, але можуть спостерігатися погіршення самопочуття і зниження праце­здатності.

Гігієнічні норми залежать від категорії роботи. До І категорії належать легкі фізичні роботи, які виконують сидячи, стоячи або такі, що пов'язані з ходінням, але не потребують систематичного фізичного напруження чи піднімання і перенесення важких речей (енергозатрати до 172 Дж/с). Категорія II — фізичні роботи серед­ньої важкості, які поділяються на ІІа, пов'язані з безперервним ходінням або такі, що виконуються стоячи або сидячи з енергоза­тратами 172—232 Дж/с, тобто такі, що не потребують перенесення важких речей, і ІІб, пов'язані з перенесенням важких речей до 10 кг. До III категорії належать важкі роботи з перенесенням важких речей масою понад 10 кг. Ці норми залежать від пори року. Норми залежать також від надлишку тепла, що надходить у приміщення від устаткування, нагрітих матеріалів, від опалюваль­них приладів, від людей і в результаті інсоляції (від сонячного світла). Це різниця між явним теплом і тепловтратами при розрахункових параметрах зовнішнього повітря і врахуванні усіх передбачених заходів щодо зменшення тепловтрат. Надлишки вважа­ються незначними, якщо вони становлять не більше 23 Дж/(м³·с), і значними, якщо вони більші (тоді приміщення належить до «га­рячих цехів»).

Для важких робіт у теплу пору року оптимальна температура дорівнює 18—21°С, а допустима при значному надлишку явного тепла на 5° вища за середню темпера туру зовнішнього повітря о 13 год найжаркішого місяця, але не вища як 2б°С. Відносна вологість при цьому — до 65%. Якщо температура нижча як 26°С, то вологість допускається вища; наприклад, при 24°С вона може бути до 75%. Швидкість руху повітря 0,5—1 м/с (оптимальна 0,5 м/с). У холодну пору року на тих самих роботах оптимальна температура становить 16—18°С, допустима — І3—І9°С; оптимальна відносна вологість — 40—60%, допустима — 75%; швидкість руху повітря допускається 0,5, а оптимальна — 0,3 м/с. У деяких випадках, зазначених у ГОСТі, допускаються певні відхилення від норм.