Ненормативна лексика.

Ненормативна лексика – лихослів'я, непристойна, нецензурна та безсоромна мова. У це визначення входять такі поняття, як блюзнірство, прокльони і лайка. Ненормативна лексика частіше вживається у розмовній мові, ніж у літературній. Така мова засуджується суспільством і знаходиться поза нормальним стилем спілкування. Ненормативна лексика є сегментом лайливої лексики різних мов, що включає неввічливі, непристойні, вульгарні та лайливі вирази. Ненормативна лексика позначається у словниках за допомогою позначок “знижене”, “брутальне”, “непристойне” і “нецензурне”.

Використання ненормативної лексики має чіткі національні, культурні, та соціальні ознаки і суттєво відрізняється в різних культурах та соціальних групах. Кожне суспільство визначає окремо, що належить до ненормативної лексики, або лайки, і формулює своє відношення до неї. В багатьох країнах світу існують закони, які обмежують використання такої лексики у публічному житті, в ЗМІ, тощо.

Історичні корені лихослів'я

Лихослів'я, або лайка, як частина ненормативної лексики має коріння в релігійних віруваннях людей – звідси і слово «лихослів'я», за вимову якого мало статися певне лихо, Божа кара. Використання лайки таким чином вказувало на відношення (часто негативне) до прийнятих норм чи табу суспільства. Зі зміною релігійних вірувань і відношення до релігії взагалі, певні лайки закріплялися в суспільстві і їх використання являло собою прояв певної громадської позиції, презирства, протесту тощо.

В середні віки богохульство було невід'ємною частиною ненормативної лексики і не тільки не сприймалося суспільством, але й до богохульників вживали певні заходи, кару. Винних виганяли з громади, таврували і іноді страчували. Соціальні табу на релігійний аспект лайки зникли зі зміною ставлення суспільства до релігії, яке найяскравіше проявилося під час Французької Революції, коли презирству і відвертій лайці піддавалися всі символи старого режиму включаючи релігію. Так імператор Наполеон прославився заявами, що не боїться «ні Бога, ні диявола» і порівнював своїх закордонних опонентів з повіями.

Релігійні корені лайки спостерігаються також і в Україні – наприклад за свідченням турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року найпоширенішими лайками того часу були «чорт», «дідько», «свиня» і «собака». Це підтверджується великою кількістю українських лайок на кшталт: сто копанок чортів тобі в печінку; під три чорти; бодай тебе чорти вхопили; а, собача кров!; ах, ти свиняче рило!; дідька лисого…; дідько б його взяв (вхопив)!; де його чорти понесли?

Також в відношенні до інших табу суспільства можна прослідкувати появу образливих, брудних висловів пов'язаних зі статевими органами чи функціями організму. Звернення уваги на ці неприємні і огидні речі мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту. Під час битв існували спеціальні «професійні матюгальники», які брудними образливими словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога і таким чином заволікти розгніваних воїнів в пастку, де вони могли бути знищені основними силами. В Європі таких спеціалістів називали «рибальдами» і вони дуже часто окрім вживання одбірної лайки ходили в бій голими аби присоромити та розгнівити лицарів протилежного війська.

Доволі часто користувалися ненормативною лексикою в саме такому контексті і українські козаки. Одним з прикладів вживання принизливої лайливої лексики можна знайти в відомому листі Запорозьких козаків турецькому султану, написання якого, зобразив у своїй картині Ілля Рєпін:

Ти, султан, чорт турецкий, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцеперя секретар. Якій ты в черта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь. Чорт высирае, а твое війско пожирае. Hе будешь ты, сукін ты сыну, сынів христіянських під собой маты, твойого війска мы не боімось, землею і водою будем биться з тобою, распроеб твою мать. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Іерусалимський бравирник, Александрійський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук и нашего хуя крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою въеб. От так тобі запорожці висказали, плюгавче. Hе будешь ти і свиней христіанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, місяц у небі, год у книзя, а день такий у нас, якиі і у Вас, за це поцелуй в сраку нас!