191Який містить норми договорів банківського рахунка, про надання та використання платіжної картки і кредитного договору.

У договорі про надання та використання платіжної картки необхідно обумовити предмет договору, права, обов'язки клієнта та емітента, їх відповідальність, порядок розгляду спорів та інші визначені сторонами умови.

Організація розрахунків за допомогою платіжних карток регулюється Положенням Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів від 30.04.2010 № 223, затвердженим постановою Правління НБУ.

Правилами НБУ закріплені такі принципи, що стосуються операцій з використанням платіжних карток:

- емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідно до платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій;

- з метою розширення спектра послуг банка держателям платіжних карток є надання банкам можливості здійснювати облік коштів за операціями з використанням платіжних карток не тільки на карткових рахунках, а й на звичайних поточних рахунках клієнтів;

- платіжна картка є власністю емітента і надається клієнтові або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом;

- еквайринг платіжних карток у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи;

- у межах України переказ коштів за операціями, ініційованими із застосуванням платіжних карток, здійснюється виключно в гривнях;

- операції держателей платіжних карток повинні виконуватися з оформленням документів за операціями із застосуванням платіжних карток на паперових носіях (сліп, квитанція платіжного терміналу, чек банкомату тощо) та/або документів у електронному виді;

- міжбанківський переказ між членами платіжних систем за операціями із застосуванням платіжних карток, здійсненими їх держателями в межах України, проводяться виключно в гривнях незалежно від того, у якій валюті відкритий картрахунок клієнта.

Банківська платіжна картка (БПК) - це узагальнюючий термін, що означає всі види карток, і є засобом безготівкових розрахунків і отримання кредиту.

БПК - пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого отримувачу БПК надається можливість здійснювати операції оплати вартості товарів і послуг та отримувати гроші у готівковій формі. Ідентифікування отримувача БПК має забезпечуватись нанесенням на БПК номера, строку дії, прізвища, імені і зразка підпису держателя БПК.

БПК можна класифікувати за різними ознаками.

За своїми функціональними характеристиками (можливістю кредитування) існують картки дебетові і кредитні. Дебетові картки,- призначені для отримання готівки в банківських автоматах або купівлі товарів з розрахунком через електронні термінали, од­нак без дозволу сплачувати покупки за відсутності грошей на рахунку в банку. Із цими картками кошти можна використовувати в межах залишку на спеціальних карткових рахунках.

Для обліку операцій фізичних осіб з використанням наперед оплачених платіжних карток за дебетовою схемою банк відкриває консолідований картковий рахунок для емітованих ним наперед оплачених платіжних карток.

Кредитні картки дають змогу її власникам автоматично отримувати від банку кредит при оплаті товарів або послуг, вартість яких є вищою за залишок на їх спеціальних карткових рахунках, однак виданий кредит має бути погашено протягом певного терміну.

Залежно від характеру використання (картки, які надаються фізичним особам, і картки, які надаються підприємствам та приватним підприємцям) БПК бувають:

особисті - платіжні картки, емітовані на ім'я клієнта - фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

корпоративні - платіжні картки, емітовані на ім'я довіреної особи - клієнта - юридичної або фізичної особи - підприємця. Такі картки видаються банком підприємствам або приватному підприємцеві. Користуватися ними можуть його уповноважені співробітники.

За матеріалом виготовлення картки поділяють на паперові, пластикові та металеві. Нині найбільшого розповсюдження набули пластикові картки.

За сферою використання картки бувають універсальні, тобто ті, які служать для оплати будь-яких товарів і послуг, та приватні комерційні - розраховані на оплату певної послуги (зокрема, картки супермаркетів, готелів та ін.).

За технічними характеристиками картки поділяють на звичайні, магнітні, мікропроцесорні.

За територіальною належністю картки бувають міжнародні, національні (діють в одній державі) і локальні (використовуються в певній частині держави).

Учасниками такої платіжної системи може стати юридична або фізична особа, яка має договірно-правові відносини з членами платіжної системи, тобто з юридичними особами, які одержали ліцензію міжнародної платіжної системи на емісію карток цієї системи та на їх обслуговування (еквайринг).

Банки зобов'язані у порядку, встановленому законодавством України, ідентифікувати клієнтів, які відкривають карткові та інші рахунки в банках, та держателів платіжних карток, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками.

Ідентифікація клієнтів банку не є обов'язковою під час здійснення кожної операції, якщо клієнти були раніше ідентифіковані згідно з вимогами законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банки мають право вимагати, а клієнти зобов'язані надати документи і відомості, необхідні для з'ясування особи, суті діяльності, фінансового стану.

Порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються НБУ згідно з вимогами законодавства України.

Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія, ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, в якій ця картка застосовується, з урахуванням вимог, установлених відповідними стандартами України та міжнародними стандартами, прийнятими Міжнародною організацією зі стандартизації.

Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Банківські платіжні картки запроваджені в практику безготівкових розрахунків з метою прискорення касового обслуговування і скорочення готівкового обігу національної валюти із врахуванням міжнародного досвіду1.

Розрахунки із застосуванням платіжних карток в Україні провадяться з 1997 року і сьогодні використовуються такі платіжні картки:

а) міжнародних платіжних систем (Visa или MasterCard), небанківських платіжних систем (Аmerican Ехрress, Bissnes club, ІСВ), інших платіжних систем;

б) державних і внутрішньобанківських платіжних систем, запроваджених вітчизняними банками (Укркарт); локальних одноемітентних платіжних систем (СБОН, ПІБ, МТ-Карт, МЕЛКарт тощо);

в) Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) - це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари і послуги здійснюються з використанням платіжних карток з чіпами при контролі з боку НБУ.

Останнім часом у платіжних технологіях відбулися істотні зміни, модернізувалися не тільки самі платіжні картки, а й їхні можливості з великим обсягом пам'яті, вдосконалюється термінальне обладнання для їх обслуговування та ін.

Принципи побудови, організація, структура і технологія роботи, емісія платіжних карток НСМЕП визначені Правилами Національної системи масових електронних платежів, затвердженими постановою Правління НБУ 10 грудня 2004 р. № 620. НСМЕП є відносно дешевою, надійно захищеною автоматизованою системою масових платежів з використанням платіжних карток, яка дає можливість населенню здійснювати розрахунки за товари і послуги швидко, зручно і безпечно, не користуючись готівкою, зберігати та заощаджувати кошти в банках на поточних і карткових рахунках. Важливу роль у здійсненні платежів і розрахунків між клієнтами відіграє система міжбанківських розрахунків. Міжбанківські розрахунки - це система здійснення і регулювання платежів за грошовими внесками і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами у процесі їх діяльності.

Вдосконалення платіжної системи в Україні вирішується шляхом створення і розвитку електронної системи міжбанківських розрахунків. Електронні міжбанківські розрахунки становлять собою розрахунки із застосуванням електронних засобів одержання, передачі, оброблення та захисту інформації. Електронні розрахункові документи становлять собою документи, інформація в яких представлена у формі електронних даних з відповідними реквізитами. Під час здійснення розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування таких, як система «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг» застосовуються електронні розрахункові документи. В Україні діють системи електронних платежів НБУ (СЕП НБУ), НСМЕП і система термінових переказів, які становлять систему електронних міжбанківських переказів (СЕМП), державну систему міжбанківських розрахунків. Постановою Правління НБУ «Про затвердження правил організації електронних документів» певною мірою визначено порядок передачі повідомлень між банками через СЕП. Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через систему електронних платежів НБУ, через власну внутрішньобанківську платіжну систему, через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.