86. Форми нематеріальної відповідальності д.-в

Форма в-сті (див. пит. №85). Нематер. в-сть часто поділяють на політ-ну і моральну, іноді її наз-ть морал.-політичною. у межах політ. в-сті формами є: ресторація, сатисфакція (ординарна або надзвичайна), обмеження м/н-правової суб'єктності, післявоєнна окупація, демілітарізація, м/н трибунал, репрессалії, реторсії.

Ресторація – відновлення Д.-правопор-ю колишнього стану і ліквідація нею будь-яких несприятливих наслідків.

Сатисфакція – задоволення Д.-правопор-ю явно виражених або таких , що припускаються, нематер. вимог, висунутих потерпілою Д.-ю, які виходять за межі простого відновлення. Ординарна С.– задоволення Д.-правопор-ю правомір. нематер. вимог потерпілої Д. Надзвичайна С.– тимчас. обмеження суверенітету і правозд-ті Д., яка вчинила м/н злочин.

Репрессалії – правомірні примусові дії одніє Д. проти іншої.

Реторсії – примусові дії однієї Д., які направлені проти ін. Д., яка порушила інтереси першої.

87. Поняття права зовніш. Зносин

П-во зовн. зносин – сукуп-ть МП-норм, що регламент-ть стр-ру, порядок формув-ня та діяльності, функції та юридич. статус тих органів Дер-ви, що представл-ть ії в сфері м/н стосунків і включає: норми про дипломат. предст-ва, н-ми про консул. установи, спец. місії, про предст-цва держав при м/н орган-ціях, про імунітети і привілеї дипломатів і консулів тощо.

Сис-ма права зовн. зносин:

- Право внутрішньодерж. органів зовн. зносин;

-п-во зарубіж. органів зовн. зносин, в т.ч. дипломат. і консул. право;

- п-во спец. місій;

-п-во пост. предст-в держав при м/н орг-ціях;

-п-во дипломат. протоколу.

П-во зовн. зносин –одна з найдавніших галузей МП. З давніх давен існував інститут послів (норми про іх недоторканість); 16-18ст. –активно виник-ть пост. дипломат. пред-цтва в Європі.

Джерела цього п-ва – звичай і дог-р Основні Сучасні Дж-ла:

Віденська конвенція про дипломат. зносини –1961р.

Віден. конвенція про консул. зносини –1963р.

Конвенція про спец. місії –1969р.

Віден. конв-ція про предст-во держ. в їх відн-нах з м/н організаціями універ. хар-ру –1975р.

До джерел п-ва зовн. зноси віднос-тя також двустор. угоди між державами та ін. с-тами МП.

[пр. часто дер-ви уклад-ть між собою консул. конвенції, в яких передб-ся більший обсяг імунітетів та привілей для консул. установ, ніж той, що передб. Конвенцією 1963р. ]

88. Органи зовнішніх зносин.

Це органи, що діють на тер-рії держави та за її межами; і представляють країну в її офіц. відносинах з ін. держ-ми та ін. с-тами МП.

Виділяють 2 групи органів ЗЗ- внутрішньодержавні і закордонні

I. Внутрішньодержавні

1) Конституційні

- Парл-т – як представн. орган влади виріш. пит. війни та миру, територ. змін; ратифікації м/н дог-рів; видатків на зовн/політ. міроприємства; в багатьох Д-вах Уряд звітує перед Парл-том за свою зовню діял-ть.;

- Глава Дер-ви –вище предст-цво Д. в її м/н від-нах; офіційно признач. на посаду та звільняє з неї голів дипломат. предст-в в ін. Дер-вах і при м/н орг-ціях; Глава Дер. , як і голова Уряду і зовніш/політ. відомства, представляє свою Д. з усіх питань зовн. зносин. (ex officio -за посадою –право підпис. м/н дог-рів)

- Уряд; Глава Уряду

2) спеціалізовані –органи, діял-ть яких спеціально зосереджена на зовнішніх зносинах. (напр. в Укр- МЗС тощо)