Підроблені гроші – засіб вчинення злочину!!!

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених вище предметів. Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають. Результатом виготовлення є створення предметів, які мають настільки значну зовнішню схожість зі справжніми грошовими знаками, цінними паперами чи білетами державних лотерей, що це дає можливість збути їх іншим особам, яким відомо, як виглядають відповідні справжні предмети. Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака, державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, істотна «переробка» грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки. При вирішенні питання лро наявність або відсутність у діях особи складу передбаченого даною статтею злочину ПВС пропонує враховувати такі об’єктивні й суб’єктивні критерії оцінки зовнішнього вигляду предметів, щодо яких вчинено ці дії: 1) художнє оформлення грошового знака чи державного цінного папера, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, а саме: відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник) та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера; 2) якість відтворення, котра передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу. Як виготовлення слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу. Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину. Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199. Якщо за допомогою таких підроблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190. Таку ж правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки мають лише незначну подібність до справжніх (у т. ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи білетів державних лотерей, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їх майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи білетів державних лотерей і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням. Проблематичним є питання про можливість виготовлення підроблених державних цінних паперів, що існують у бездокументарній формі, тобто у вигляді облікових записів на рахунках у комп’ютерних базах даних, які ведуть зберігачі цінних паперів. Існує думка про те, що відкриття фіктивного рахунку у цінних паперах чи внесення до існуючого справжнього рахунку змін, які спотворюють зміст зафіксованої у ньому інформації, може вважатись виготовленням підроблених державних цінних паперів. Проте оскільки бездокументарні цінні папери не існують ні у «матеріальній» формі, ні у формі електронних документів, це виключає можливість відтворення їх зовнішнього вигляду і створення таких фальсифікованих бездокументарних державних цінних паперів, які були б «подібними» до справжніх, а отже, виключається і можливість «виготовлення» у тому сенсі, в якому це слово вживається у даній статті. Випадки фальсифікації комп’ютерної інформації, внаслідок яких з’являються неправдиві електронні записи, що мають створити враження про наявність державних цінних паперів, які насправді не випускались належним емітентом, слід залежно від обставин справи кваліфікувати за статтями 361 або 364, а у разі спрямованості відповідних дій на заволодіння чужим майном - також і за ст. 190. Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх оплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв’язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України. Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо). Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199. Випадки, коли винний внаслідок успішного збуту предметів злочину в обмін на них отримав чуже майно, повністю охоплюються складом даного злочину і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК (зокрема, за ст. 190) не потребують. 4. Склад цього злочину є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого із зазначених у ч. 1 ст. 199 діянь. У випадках зберігання відповідних предметів злочин є закінченим з моменту вчинення тих початкових дій, внаслідок яких виникає ситуація зберігання. Суб’єкт злочину загальний. Його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.