3. Мусієнко Ганна Модерн як архітектурний стиль

Поступово етап еклектики замінює модерн (від. фр. - сучасний)- художній стиль у європейській і американській архітектурі та мистецтві, для якого характерне зближення різних видів мистецтва, поєднання традицій античності, середньовіччя, класицизму і романтизму, художніх концепцій Заходу і Сходу. Був поширений у 1886-1914рр. і охопив усі вид и пластичних мистецтв, у току числі графіку, декоративно-прикладне і театрально-декораційне мистецтво. Поява модерну пояснювалася намаганням знайти новий великий стиль, подолати еклектизм та історизм, падіння художнього смаку в індустріальну добу. Часом модерном називають більше історичний період ("поворот століття") в розвитку архітектури і мистецтва, маючи на увазі його особливе значення в продукуванні новий ідей. Головним критерієм краси була проголошена цілісність художнього образу, починаючи від проектування будинку до інтер'єру, меблів, посуду, прикрас. За риси елітарності, витонченості цей стиль називають "стилем мільйонерів".

Спочатку характерною особливістю модерну в архітектурі і мистецтві стала так звана "вигнута лінія" (вигнуті стебла рослин, зображення морської хвилі, лебединої шиї тощо), започаткована в творчості бельгійського архітектора Віктора Орта (1861—1947). Поряд з цим митці модерну захоплювалися націопально-романтичними мотивами, використанням декоративних елементів, де­монстрацією нових можливостей металу та скла в архітектурі, створенням нового інтер'єру приміщень. Поступово тема "вигнутої лінії" поступилася прямому куту, квадрату і колу. Новий стиль "Моdern stylе" розпочався з поєднання ремесла і мистецтва. Представник нового стилю у Франції "арт нуво" ("нове мистецтво") Д. Галле був художником-декоратором, у флореальному стилі.(рослинний – від лат. флора) Його вази з намальованими квітами виглядали надзвичайно натурально. Стиль отримав назву автора Галле.

У Німеччині стиль модерн відомий як "югенд-стиль" (молодий стиль), в Австрії - "сецесіон" (від лат. зесеазіо - відокремлення).

Текучі контури цих орнаментів не переплутаєш ні з чим. Стиль Модерну часто називають манірним і декадентським, забуваючи, що він виник завдяки промисловій революції XIX століття і свого часу вважався надзвичайно радикальним і прогресивним Замість заплутаної системи історичних стилів з'явилася єдина художня мова, яка повинна була відповідати епосі технічного прогресу. Він почав складатися в книжковій графіці і плакатах, виявився на шпалерах і набивних тканинах, а потім підпорядкував архітектуру і меблевий дизайн. Стиль Модерну був проголошений стилем універсальним, який повинен оформити весь життєвий простір сучасної людини до останніх дрібниць. Примхливість форм не повинна була суперечити комфорту і практичності віщої.

Модерн звичайно ділять на два основні напрями – декоративний і конструктивний. В першому особливо досягли успіху французи, у яких меблі могли перетворюватися майже на скульптуру. Конструктивний напрям переміг в Росії. Раціональне фабричне виробництво серійних меблів вимагало спрощених форм і рентабельного декору.

Особливу роль у розвитку архітектури доби модерну, ЇЇ раціоналістичних тенденцій відіграли промислові та інженерні споруди (мости, портові споруди). під час будівництва яких використовувалися нові конструкції, форми, матеріали: металевий каркас, підвісні системи, залізобетон тощо. Інженерні споруди, зокрема Ейфелева вежа, приміщення біржі в Амстердамі (1897-1907), Верхні торговельні ряди в Москві (1889-1893), демонстрували надзвичайні можливості металевих конструкцій, сприяли посиленню раціональних підходів до функціонально-конструктивної основи будинків. Модерн був останнім великим художнім стилем. Відмова від його принципів на початку XX ст. була водночас і відмовою від ідей художності взагалі.

Отже, XIX ст. породило оригінальні літературно-мистецькі течії, які відбивали сум'яття почуттів, нестабільність тогочасного суспільства. У суперництві і співпраці митці шукали істину та високе призначення людини. Складні соціальні колізії з надзвичайною силою загострили почуття особистості, Індивідуальності, поставили проблему цінності людського життя, індивідуальної свободи і водночас відповідальності людини за долю світу і майбутнє людства. У культурному житті почав визначатися новий рівень історичного синтезу - глобалізація людської історії,

Перша світова війна і подальші події XX ст. остаточно підтвердили думки про те, що доля людини, народу, нації нерозривні з долею людства, і пошук шляхів виходу з глобальної кризи все людство повинно шукати спільно. Можливо, символічним є те, що саме в Україні, в Києві, в роки громадянського лихоліття остаточно визріло і сформувалось одне з найбільш яскравих філософських вчень про долю людства - вчення про ноосферу В. Вернадського. Людство, на думку вченого, повинно подолати глобальну кризу завершенням еволюції біосфери і входженням у сферу планетарного розуму і душі - ноосферу.