20. Поняття субстанції, атрибутів та акциденції. Реальне та ідеальне буття

За Спінозою Субстанцією Спіноза називає те, що існує саме по собі і представляється саме через себе, тобто те, представлення чого не потебує в представленні іншої речі, з якого воно повинно було б утворюватися. Бог- це субстанція, яка складається з нескінченої кількості атрибутів, з яких кожний виражає вічну і нескінчену сутність. Субстанція за своєю природою перша за свої стани. Дві субстанції, які мають різні атрибути, не мають між собою нічого спільного (атрибут – це те, що розум представляє у субстанції як те, що складає її сутність). У природі речей не може бути двох або більше субстанцій однієї і тієї ж самої природи. Одна субстанція не може створюватися іншою. Природі субстанцій присущє існування, оскільки вона є причиною самої себе і її сутність заключає існування. Будь яка сустанція є нескінченою з необхідністю, оскільки в протилежному випадку вона обмежувалася б іншою субстанцією. Окрім Бога, жодна субстанція не може ні існувати, ні бути представлена, оскільки вона повинна була б виражатися якимось атрибутом Бога і було б дві субстанції з однаковими атрибутами, а це неможливо. Все, що існує – існує в Бозі, і без Бога нічого не може ні існувати, ні бути представленим. Існування і сутність Бога – це одне й теж саме. Сутність речей, які вироблені Богом, не заключує у собі існування. Причиною вироблення існування речей та їх сутності є Бог. Могутність Бога і є його сутність. Із його сутності слідує, що він складає причину самого себе і всіхречей. Сутність – це те, через що річ із необхідністю полагається,те без чого річ, і навпаки, те, що без речі не може ні існувати, ні бути представлене. Ідея сутності бога і всього сущого із необхідністю існує у Бозі. Сутність людини не присуща субстанції. Субстанція не складає форму людини.

Атрибут – невідємна, необхідна, істотна властивість предмета або явища без якої вони не можуть бути самими собою.(Спіноза).

Акциденція – неістотне, випадкова зміна, властивість предмета – їй протистоїть субстанційне або істотне( вперше вживалося Арістотелем). Субстанційне існує само по собі( Спіноза). Акциденція – існує при чомусь ( колір – сам по собі не існує); все існуюче – модуси субстанції (дещо одиничне не існує самостійно).(Декарт, Спіноза, Ляйбніц, Гегель, Кант). Існує реальне і ідеальне буття. Реальне буття часто називають існуванням, ідеальне — сутністю. Реальне буття — те, що повідомляє речам, процесам діям, особистостям тощо. їх реальність; він має просторово-часової характер, воно індивідуально, неповторно. Ідеальне буття позбавлене тимчасового, дійсного, досвідченого характеру, їй немає властиво бути фактом; є суворо незмінним (застиглим), існуючим вічно (М. Гартман). Ідеальним буттям мають цінності, ідеї, математичні і логічні поняття.Від буття у загальних сенсі відрізняють певний буття. На противагу різноманіттю всього мінливого, що у становленні, буттям називають постійне, перебуває, тотожне в усьому. На противагу «видимості», що найчастіше сприймається як «похідне» від буття, буття вважається істинним. Відповідно доелеатам, ніякого становлення немає, є тільки буття, незмінне, неминуще, єдине, вічне, нерухоме, постійне, неподільне, тотожне себе; для Геракліта, навпаки, немає ніякого застиглого буття, а є лише постійно змінюється становлення.У теологічному мисленні Бог є вічним творцем буття, вметафизически-идеалистическом мисленні буттям оголошується дух, в матеріалістичному - матерія, у енергетичному - енергія.Відповідно до сучасної онтології, буття - це ідентичне в усьому різноманітті сущого. У древньому розумінні буття (відповідно до формулі Аристотеля) це і є «суще, оскільки він є справжнім», чи суще як такий у його характеристиці як сущого, отже до його розчленовування деякі речі й предмети.Антитезою буття є Ніщо (небуття). Відповідно до Хайдеггеру, буття виникає з заперечності ніщо, тоді як ніщо дозволяє сущого «занурюватися», - таким чином розкривається буття. Буття - «просіка», яка відкриває таємницю сущого, робить її зрозумілим. У цьому функції розкриття таємниці та полягає, відповідно до Хайдеггеру, «сенс буття». Сенс ж існування у тому, аби дозволити знайти буття як «просіку» всього сущого.По Гегеля небуття є чисте буття, тобто. абсолютна невизначеність і почав всього сущого. Чисте буття негативно себе. Буття мислиться як процес становлення, розвитку та переходу в інше. Перехід до небуття мислиться як руйнація цього виду буття й перетворення їх у іншу форму буття.>Небитие є поняття відносне, за абсолютним сенсі небуття немає. Важко уявити собі небуття, за будь-якої спробі це зробити свідомості витатиме якась форма буття.