17. Своєрідність філософії українського духу.

Провідною ідеєю українського менталітету, що практично репрезентує загальнолюдський ідеал, є ідея необмеженої свободи, визнання рівного права кожної людини в суспільстві, сформувалась у глибинах самого способу життя предків. Історичний взірець такого субєкта свободи — вільнолюбний козак і козаччина в Україні.

Антеїзм — важлива особливість ментальності українського філософського світогляду. Глибока емоційність, ніжне ставлення до рідної природи — відображені в історії матеріальної та духовної культури України. Жага необмеженої свободи, необмеженої волі, закоханість у природу рідного краю втілені у тисячолітні звичаї і традиції.

Особливого розвитку філософська думка України набуває у Київській Русі, мала християнський характер. На початку 12 століття зявилася Повесть временних літ Нестора — літописця — терміни філософ та філософствувати. Проповідувалась зверхність віри над знаннями, вищою метою пізнання проголошувався Бог, а єдиним методом пізнання — божественне одкровення. Людина тлумачилась як істота, опоганена первородним гріхом.

До ранніх філософських гуманістів належить Юрій Дрогобич звеличував силу знання та людського розуму, Станіслав Оріховський кожна людина має самодостатню цінність і від неї самої все залежить, Павло Русин.

Гуманістична сутність світогляду Т.Г.Шевченка, філософія глибоко індивідуальна, особиста але ґрунтувалась на національній ідеї українського народу, його ментальності. Улюблений герой Шевченкових поезій і кар тин — лицар народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм народної правди і честі.

Філософські погляди Г.Сковороди. Науку про людину та її щастя Сковорода вважав найважливішою з усіх наук. Скрізь любов і щастя людина пізнає себе.

Філософія серця П.Юркевича. Серце в філософії Юркевича — це скарбник і носій усіх тілесних сил людини; центр душевного й духовного життя людини; центр усіх пізнавальних дій душі; центр морального життя людини, скрижаль, на якому викарбуваний природний моральний закон.

18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.

Марксизм -спроба дати цілісне розуміння обєктивного світу та місця і ролі людини в ньому, показати взаємозвязок матеріального і духовного світів. Німеччина. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, 40-і роки XIX ст.

Чи може бути суспільство справедливим, без експлуатації людини людиною, і як цього досягти; Вплив на формування — роботи Г.Гегеля і Л.Фейєрбаха. Марксистська філософія успадкувала від нім. раціоналізм як спосіб пояснення і осягнення дійсності.

Ставлення до конкретних наук — використовує знання цих наук, але кардинально відрізняється від них як предметом, так і методом пізнання. К.Маркс і Ф.Енгельс включають до предмета філософії також людину, практику, відношення людина — світ.

Нова постановка філ. питання: Фрідріх Енгельс — Що є первинним: матерія чи буття — що э істина = матеріалісти та ідеалісти. Вся історія філософії почала розглядатись через призму боротьби матеріалізму та ідеалізму. Марксизм став на бік матеріалізму. Матеріалізм стає діалектичним, а діалектика — матеріалістичною. Поєднання матеріалізму і діалектики знайшло відображення в терміні, який серед інших використовується як назва цієї філософської теорії — діалектичний матеріалізм.

Акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва — в основі суспільного розвитку лежить спосіб виробництва матеріальних благ. Вперше за всю історію філософії розвиток суспільства розглядається з матеріалістичних позицій. Минуле і майбутнє людства постає як послідовний, закономірний процес зміни економічного устрою суспільства, розвитку спочатку матеріального, а вже потім духовного життя поколінь. Ось чому філософію марксизму називають також історичним матеріалізмом.

Велика увага надаэться саме людині — людина — розумна істота Маркс: По відношенню до тварини, людина — істота універсальна, суспільна, здатна олюднювати природу — тобто перетворює природу лише заради задоволення своїх потреб і таким чином відчуджується від самої себе

Важлива характеристика марксистської філософії — її атеїзм.