13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.

Особливість — теоцентризм. Бог — абсолютно перший, істинне буття. Філософія в Середньовіччі розвивалася в лоні релігії як панівного світогляду того періоду.

Патристика — перший період у розвитку середньовічної філософії, сукупність філософських доктрин християнських мислителів отців церкви 2-7 ст. Квінт Тертулліан, Августин Блаженний. Панування віри над розумом.

Схоластика — наступний період в розвитку середньовічної філософії, це філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами.

2 періоди:

1. Августиніанство панують ідеї Августина (Погляди Августина справили великий вплив на всю середньовічну філософію і ідеологію. Етика, що на них ґрунтується, проповідує лицемірний аскетизм: "любов до Бога", доведена до презирства у ставленні до людини. Для Августина земне життя– гріховне і тимчасове, це тільки підготовка до вічного "потустороннього"існування. Така проповідь робила людей пасивними, привчала їх до рабської покірливості, формувала рабську свідомість.

Людська воля, за Августином, – сліпа зброя волі Бога.

Августин вважав, що філософія поза богослов'ям– ніщо. Воюючи з"язичеством", як він називав античну філософію, Августин намагався розгорнути християнську теологічну систему на основі неоплатонізму. Платонівські"ідеї" перетворюються в Августина в"думки творця перед актом творіння", а "надчуттєвий світ" – в ієрархію християнського неба із Богом на чолі. )

2. Томізм Фома Аквінський чотири ступені буття: царство мінералів, рослинне царство, тваринне царство, людина. (Фома намагався поставити філософію на службу релігії, одночасно проводячи розмежування між філософією і релігією, між знанням і вірою, доводячи можливість гармонії між знанням і вірою, а також необхідність їх співіснування. Відповідно він розрізняв істини розуму і одкровення.Для нього це були найвищі істини, які недоступні свідомості і можуть бути досягнуті тільки через віру.)

14. Особливості філософії епохи Відродження.

Філософія Відродження охоплює період відXIV до початкуXVII ст. Для епохи Відродження характерним було швидке зростання кількості людей розумової праці. З'являються нові професії, суть яких суперечить теологічним доктринам. Звичайно, мислителі Відродження були далекі від думки ігнорувати Святе письмо, віру в Бога, але якщо у схоластів центром уваги був Бог, то у гуманістів епохи Відродження– Бог і людина.

У філософських поглядах періоду пізнього Відродження, а це вже ХVІ-ХVІІ ст., поряд з гуманістичними тенденціями могутнього розмаху набуває натурфілософське бачення світу. Його філософську основу заклав Микола Кузанський, в якого Бог-творець набуває пантеїстичних рис. Згодом пантеїзм, а також деїзм стають своєрідного формою вираження натуралістичних поглядів мислителів Відродження.

Новий напрямок у Ренесансі пов'язаний з такими іменами, як Леонардо да Вінчі, М. Копернік, Джордано Бруно, Тіхо де Браге, Й.Кеплер та ін. Багато з них, окрім Л.Валла, М.Казанського та Д.Бруно, не були філософами в вузькому значенні цього слова. Мистецтво, література, наука домінували над«чистою» філософією, але поряд з мислителями-гуманістами представники натурфілософії теж активно сприяли становленню нового філософського бачення світу майже в усіх країнах Європи. В було засновано друкарство, першу обсерваторію, в1492 р. Колумб відкрив Америку, з'явилася перша пошта, в1597 р. Галілей сконструював термометр, Копернік створює геліо- центричну систему. Це були успіхи, які сприяли розвитку філософського мислення, буквально на очах двох-трьох поколінь людей руйнувалась схоластика з її формальнологічними конструкціями. (Світоглядний переворот Микола Копернік 1473-1543 та Джордано Бруно 1548-1600. Геліоцентрична теорія, Коперника Дж.Бруно, розвиваючи геліоцентричну теорію, висунув ідею безкінечності Всесвіту та множинності в ньому світів, стояв на позиціях пантеїзму.)

Мислення цього періоду — антропоцентричне, в центрі його уваги була людина, не вмістилище гріха, а тіло+душа.

В цілому концепціям мислителів Відродження була властива діалектична тенденція — єдність природи та взаємодія всіх її складових.

Погляди на пізнання філософів епохи Відродження зводилися до таких положень: можливість пізнання навколишнього світу таким, як він є; джерело пізнання — дія зовнішнього світу на органи чуття; заперечується будь-яка нематеріальна субстанція; визнається сила розуму та логічної діяльності.

Перші ідеї утопічного соціалізму. Томас Мор 1478-1535 Утопія і Томазо Кампанелла 1568-1639 Місто Сонця. Переконаність, що приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди та злиденність абсолютної більшості народу.