- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення і його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Основні функції філософії.
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Філософія життя: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.(консп)
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.(консп ---------)
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії матерія.
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологічні проблеми і шляхи їх розвязання.
- •40. Інтелект, почуття, память і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції. (можна пошукати якусь кращу відповідь)
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: субєкт і обєкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини. (Не дуже)
- •57. Істина і правда.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61.Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •64.Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67.Поняття суспільного та соціального у філософії.
- •68.Основні характеристики суспільства.
- •69.Соціальна структура суспільства.
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71.Нація як соціокультурний феномен.
- •72.Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73.Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •75.Цінності як ядро духовного світу.
- •76.Гуманізм філософії.
- •79.Поняття власності та її форм.
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81.Поняття політики.
- •82.Поняття політичної системи та її структури.
- •83.Держава – складова політичної організації суспільства.
- •84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура та антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90.Поняття міжкультурної комунікації.
86.Масова культура, контркультура та антикультура.
Перші десятиліття XX ст. позначені дедалі посилюваним крахом моральних норм і принципів.
Масова культура - ств. професійними авторами і розповсюджується за доп. електронних носіїв. Величезний вплив на всю культуру в цілому, орієнтується в своєму впливі на стереотипи свідомості, стандартні штампи, псевдореалістична, ґрунтується на створенні ілюзій. Зате має найбільшу аудиторію.
Контркультура-антикультура протистоїть домінуючій культурі, протиставляє їй свої стандарти поведінки, моральні норми. напр., бандитські шайки
87.Поняття цивілізації.
Цивілізація виникає на певному рівні розвитку суспільства на основі розвитку виробництва, суспільного розподілу праці, ускладнення соціальної структури суспільства і взаємовідносин між соціальними субєктами, розширення і поглиблення обміну між індивідами, соціальними групами, класами, між суспільством і особистістю, між людиною і природою, тобто на основі диференціації у всіх сферах життя суспільства.
Термін цивілізація з’явився у 18ст. Він був вжитий Мірабо у праціі «Друг людей або трактат про народонаселення) 1757р.
Важливу думку відносно специфіки цивілізації висловив І.Кант. Він зазначив, що цивілізація безжалісна до окремої людини, але одночасно представляє безперечний прогрес по відношенню до всього людського роду.
Але цивілізація – це не тільки система організації і управління, це і показник міри забезпечення можливостей здійснення індивідом, групою, класом своїх прав і свобод, а також умов виконання ними своїх обовязків. Цивілізація характеризується рівнем розвитку демократії, залучення індивідів, маси до участі в рішенні насущних задач суспільного розвитку.
Цивілізація охоплює лише матеріально-технічні цінності і блага, тоді як культура охоплює духовну сферу, творчі процеси. Під цивілізацією розуміється також сукупність форм існування людства, його діяльності, духовного світу, взаємовідношення з природою. Основою цивілізації є суть людини.
Міра цивілізованості суспільства виявляється не тільки в рівні розвитку виробництва, суспільних відносин, духовного життя суспільства, але і в мірі шанобливого відношення людини до людини, до суспільства, суспільства до людини особливо до жінки, до дітей, стариків, в забезпеченні захисту і реалізації особистих прав і свобод громадян.
88.Традиції і новаторство в культурі.
Спадкоємність культури – це процес передачі куль турно-історичного досвіду. І в цьому вимірі спадкоємність є відтворенням, збереженням вічних цінностей шляхом пере осмислення їх у процесі творчості. Саме в спадкоємності як органічному поєднанні традиції і новаторства реалізується історичність культури, її самозбереження й саморозвиток. Культура як процес і результат суспільно-історичної діяль ності людини функціонує через органічне поєднання мину лого, сучасного і майбутнього. Культурна традиція — це процес використання культурних надбань у незмінному вигляді, зав дяки якому відбуваються накопичення і передача людського досвіду в історії, і кожне нове покоління людей може викори стовувати цей досвід, спираючись у своїй діяльності на ство рене своїми попередниками.
Нехтування традиціями порушує наступність у розвитку культури, призводить до втрат цінних досягнень людства. Традиція в культурі виступає певним типом відношення між послідовними стадіями культурного розвитку, коли старе переходить у нове і продуктивно працює у ньому. Традиція, яка перешкоджає подальшому розвиткові культури, поступово відживає себе і відходить у минуле, у забуття.
Різне співвідношення традицій і оновлення, новаторства в культурі дає підстави для поділу суспільств на традиційні і сучасні.
Отже, культура, з одного боку, характеризується смисловою впорядкованістю, стабільністю завдяки традиціям та спадкоємності, а з іншого - смисловою динамікою, вільним самовиявом, що є новаторством. Для гармонійного функціонування та розвитку, уникнення руйнацій культура має зберігати міру в поєднанні двох протилежних тенденцій - традицій і нова торства через органічний взаємозвязок свободи і відповідальності на принципах вищих духовних цінностей людяності, гуманізму.
