1. Соціокультурна зумовленість філософії.

Філософія — наука про загальні закономірності, якім підчинені як буття тобто природа і суспільство, так і мислення людини, процес пізнання. Також це почуття, усвідомлення, теоретична і практична означеність сутності сенсу і цінностей всього сущого. Філософія — форма суспільної свідомості яка виробляє загально цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, досліджує відношення мислення до буття, практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне відношення людини до світу. Ф, як світогляд картина світу, Ф, як духовність творення і самотворення, Ф, як наукасамообгрунтування Ф, як методологія. Р. Декарт лише філософія відрізняє нас від дикунів..

Основні функції філософії: світоглядна, онтологічна, гносеологічна, методологічна, логічна, практично — перетворювальна, праксеологічна взаємовідносини людей і природи, аксіологічна аксіологія — вчення про цінності та ін

Методи філософії: метафізика і діалектика.

Фундаментальна роль належить філософії у розвитку і обґрунтуванні культури людства. У теоретичному плані культуро-охоронна та культуротворча роль філософії полягає у розробці онтології культури. Продуктивна місія філософії полягає насамперед у її антропологічному призначенні: допомогти людині ствердитися у світі.

Філософія досліджує світ як цілісність, її завдання — дати найбільш загальні уявлення про світ, відповісти на запитання: який цей світ

Будь-яка наука завжди досліджує ті чи інші явища дійсності як обєкти, філософія ж вивчає світ і людину разом, філософія вивчає субєктно-обєктні відносини.

В індивідуальному аспекті цінність філософії — у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, світу.

Сократ сформулював два фундаментальні принципи філософії: Пізнай самого себе та Я знаю, що я нічого не знаю. Отже, філософія вимагає невпинного поповнення знань про світ і людину, але заради продуктивної праці над собою. Тут основним імперативом філософії є навчити людину мислити пошуково, творчо, самостійно.

2. Філософське мислення і його специфіка.

Філософський стиль мислення з’являється тоді,коли людина починає масштабно мислити і шукати оптимальний варіант свого життя. Філософія в перекладі– любов до мудрості. Філософський тип мислення є не тільки любов’ю до мудрості. Філософія дозволяє людині вирішити одне з найголовніших питань свого існування, а саме зайняти ту чи іншу життєву позицію(визначення осн. ідеї свого життя і обрання найбільш загальних шляхів її реалізації). Такі вибори людина може робити на3-ьох осн. рівнях: - звичайний/буденний(почуття); -теоретичний(мислення); практичний(на осн. почуття і мислення– визначеність і ідея).. Філософське мислення- це соціокультурна зумовленість філ-ії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності. Масштабне бачення дійсності означає, чщо філософський тип мислення-це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться

риси філософського мислення:

- Має гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття

- Постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого виборуФМ є персональним

- Окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бутипрагнення людини до формально-еталонного виміру сущого

- Є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням та думкою про якусь реальністьФМ є рефлексивним

- Постає внутрішньоповязаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим

- Прагне поставити і розвязати граничні, абсолютні проблеми людського бутя

Тобто тою мірою, якою людина здатна на

сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, саме тою мірою вона філософствує або постає філософом.