Регуляція кровообігу. Іннервація судин

Симпатичні нерви звужують судини крім судин головного мозку, скелетних м’язів і коронарних судин, які під дією симпатичних нервів розширюються.

Парасимпатичні нерви розширюють судини ( більшість судин).

Гуморальні впливи на судини.

Речовини, що звужують судини:

1. Адреналін і норадреналін – звужують артерії та артеріоли органів черевної порожнини, легень, а шкірні, коронарні артерії та судини мозку - розширюють.

2. Вазопресин.

3. Серотонін.

4. Ренін (утворюється в нирках) – ангіотензиноген  ангіотензин І ангіотензин ІІ – звужує судини, стимулює виділення альдостерону, який також здатний до пресорного ефекту.

Речовини, що розширюють судини: простагландини, медулін, брадікінін, ацетилхолін, гістамін, а також молочна кислота, іони К та Mg.

При введені великих доз гістаміну можливий гістаміновий шок.

Судиноруховий центр

Судиноруховий центр знаходиться в довгастому мозку. Має два відділи: пресорний і депресорний. Подразнення пресорного центру викликає звуження артерій і ТАТ, а подразнення депресорного НАТ!

Крім судинорухового центру в довгастому мозку на стан тонусу судин мають регуляторний вплив нервові центри спинного мозку ( бічні роги грудних сегментів і верхніх поперекових), гіпоталамусу, кори великих півкуль.

Рефлекторна регуляція судинного тонусу

У судинній системі є рефлексогенні зони: скупчення барорецепторів, що реагують на зміну АТ – дуга аорти, каротидний синус (ділянка поділу загальної сонної артерії), ділянки впадання порожнистих вен у ПП.

Імпульси від барорецепторів ідуть в судиноруховий центр.

Хеморецептори чутливі до зміни газового складу крові( аорта, каротидний синус).

Депо крові

В умовах відносного спокою в судинній системі знаходиться 60-70% крові.

Це циркулююча кров. 30-40% крові знаходиться в кров’яних депо. Ця кров називається депонованою або резервною.

Депо: селезінка, судини печінки і легенів, вени черевної порожнини і шкіри.

Кров’яний тиск

Кров’яний тиск – тиск крові на стінки судин.

Величина кров’яного тиску залежить від:

1. частоти і сили серцевих скорочень;

2. величини периферичного опору (тонусу стінок судин);

3. об’єму циркулюючої крові.

Розрізнюють артеріальний, венозний і капілярний тиск.

Артеріальний тиск:

• систолічний або максимальний: під час систоли ЛШ виштовхує кров в аорту - тиск зростає. Систолічний тиск характеризує стан міокарду ЛШ.

N - 100-139 мм рт. ст.

• діастолічний або мінімальний: при діастолі АТ падає. Діастолічний тиск характеризує ступінь тонусу артеріальних стінок.

N – 60-89 мм рт. ст.

• пульсовий тиск: різниця між систолічним та діастолічним тиском –

35-55 мм рт. ст.

• середній АТ: ДТ +1/3 пульсового тиску.

Вимірюється за методом Короткова.

Артеріальний пульс

Артеріальний пульс – ритмічне коливання стінок артерій у зв’язку з діяльністю серця (потрапляння крові в аорту при систолі).

Пальпаторно визначають:

1. Частота пульсу – кількість пульсових коливань стінки артерії за 1 хв. (60-90 ударів за 1 хв.)

2. Ритм пульсу визначають за тривалістю інтервалів між сусідніми пульсовими коливаннями. Якщо ці коливання однакові – пульс ритмічний, якщо ні – аритмічний.

3. Напруженість пульсу визначають тою силою, яку необхідно прикласти до артерії, щоб зупинити пульсову хвилю.

4. Наповнення пульсу – ступінь зміни об’єму артерії, що визначається силою пульсового удару.