Елементи артистизму в діяльності педагога. Режисура уроку.

План:

1. Принципи системи Станіславського.

2. Типізація актора і вчителя.

3. Спільне і різне в акторській і педагогічній діяльності.

4. Режисура уроку і робоче самопочуття вчителя.

Література:

1.К.С. Станіславський «Робота актора над собою».

2. ОПМ за ред.. І.А.Зязюна.

3. Ю.Л.Львова “Творческая лаборатория учителя”.

4. О.С.Булатова “Педагогический артистизм”.

Праця вчителя дуже схожа на акторську. Це творча дія на очах у глядачів, під час якого створюються умови для виникнення емоційного піднесення. Отож, акторові та педагогу необхідно вміти вільно орієнтуватись, мислити, вирішувати та цілеспрямовано діяти в умовах стресу, залучати до творчого процесу інших глядачів –учнів, тобто це завжди співтворчість. Для її організації педагогові необхідні такі вміння: створити задум транслювати його через дію, вести рольову гру. Разом з тим треба врахувати і відмінності в роботі вчителя та актора. Співтворчість педагога з дітьми має тісніший, ближчий контакт з дитиною, аніж праця актора. В основі педагогічного почуття лежить інтерес до людей, любов до них, уміння знайти психологічну гармонію з кожним учнем. Найкращій педагог той, який все організував, обміркував, передбачив так, що його роль на уроці непомітна, а діти творче і з захопленням працюють.

Завдяки тому, що праця педагога і актора мають багато спільного, розглянемо основні принципи та методи системи К.С.Станіславського.

Принципи системи Станіславського.

Система К.С.Станіславського – це відома система яка відкриває можливості для розв’язку багатьох проблем в підготовці вчителя. Система Станіславського - універсальний метод роботи з актором – дає великі можливості для педагога, так як це метод всебічного гармонійного, морального і професійного виховання. Головна мета системи –не підмінювати собою творчості актора, а, навпаки створювати умови для найбільш повного і вільного розкриття його можливостей. Ці умови необхідні і педагогу.

Першим і головним принципом системи Станіславського являє собою принцип реалістичного мистецтва – життєва правда. Вимогами життєвої правди пронизано в його системі практично все. Неможливо на сцені допускати нічого приблизного, уявного, фальшивого. Що ж тоді є критерієм живого, природного, органічного?

Тут і приходить на допомогу другий важливий принцип школи Станіславського – це вчення про надзавдання. Над завдання –це те чого намагаються досягнути в кінцевому результаті. Ми в своїй педагогічній діяльності часто забуваємо про наше над завдання: для чого працюємо, до чого наближаємось в кінцевому результаті? По відношенню до різних етапів педагогічної діяльності над завдання буде мати різні рівні, серед яких можна виділити три основних:

1. Загальне надзавдання, яке відображає відношення педагога до своєї діяльності.

2. Етапні надзавдання: над завдання окремого уроку, курсу в цілому.

3. Ситуативні надзавдання, виникають в різних ситуаціях і умовах діяльності.

Що ж лежить в основі формування і реалізації надзавдання?

1. Надзавдання пов’язане з світоглядом вчителя, з його життєвою позицією, це не просто ідея або думка, це стан душі.

2. пошук над завдання полегшується коли людина може використати раніше накопичений досвід –теоретичних знань, результатів рефлексії і оточуючої дійсності.

3. її досягнення пов’язане з розвитком бажання «іти від себе» , виникають здібності до самовираження, природної поведінки, відсутність страху допустити помилку.

4. реалізації над завдання допомагають емоційні переживання вчителя. Вони мають величезний вплив, особливо якщо відповідають досвіду учнів їх культурному рівню, системі цінностей.

Третій принцип системи Станіславського – Принцип активності і дії, говорить про те, що не можна грати образи і пристрасті, а треба діяти в образах і пристрастях, - ці є тим гвинтом на якому тримається вся система. Дія – це вольовий акт людської поведінки, направлений до певної мети. В дії наочно проявляється єдність фізичного і психічного. Театр – це таке мистецтва в якому людське життя відображається в наочній, живій, конкретній людській дії. Актор є одночасно творцем і інструментом свого мистецтва. Все це повністю підходить і нам педагогам. Педагогічна дія –це наш з вами вольовий акт направлений на досягнення певної мети. Наша особистість проявляється саме в дії, вона повинна бути обґрунтованою, продуктивною і досягати своєї мети. Вчитель – митець. Мистецтво його виражається в потоці живої людської мови, в живих людських рухах,

в безпосередньому емоційному впливі на учнів. Саме в цьому секрет надзвичайного впливу кращих вчителів на своїх учнів.

Власний організм – це інструмент акторського і педагогічного мистецтва. Треба зробити цей інструмент готовим в будь – який момент виконувати необхідну дію. Необхідно щоб актор (педагог), володів своєю увагою, своїм тілом. Згадайте ці почуття , коли ви складали іспити або потрапляли в центр уваги великої аудиторії: коліна тремтять, руки стиснуті, шия напружена. Значить вчителю треба мати всередині лічильник, бо довга м’язова напруга без розслаблення стомлює, у м’язах відбувається підсилене спалювання енергії без можливості поновити. Це призводить до того, що в кінці уроку вчитель почуває себе виснаженим. Тілесна і духовна свобода у власній взаємодії складає необхідну умову творчості.