Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом внаслідок викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, відповідно до закону, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;

дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону;

дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;

доходи у вигляді дивідендів;

дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти.

3. Особливості оподаткування правочинів укладнних з компаніями, які знаходяться в офшорних зонах.

В умовах інтеграції та глобалізації світової економіки особливу роль посідають офшорні зони, які являють собою країну або її регіон, де на законодавчому рівні закріплений пільговий режим оподаткування, частково або повністю зняті митні та торгівельні обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку для нерезидентів. Життя терміну «офшор», дало англійське вираження «off shore», що дослівно означає «поза берегом». Відповідно термінології, прийнятої в економічній літературі, під офшорною діяльністю розуміється діяльність комерційної компанії поза юрисдикцією якої-небудь держави.

За оцінками експертів в офшорних зонах зосереджено близько 60% загальної вартості світового капіталу.

Міжнародна фінансова статистика засвідчила той факт, що сьогодні на офшорний сектор

у світовій економіці припадає 20% усіх обсягів банківських операцій, тоді як безподаткові

території населяє близько 0,4% людства.

Кайманові острови, які розташовані в Карибському басейні, є лідером банківського

офшорного бізнесу і при цьому п'ятим найбільшим фінансовим центром у світі після таких

всесвітньо відомих фінансових центрів, як Гонконг, Лондон, Нью-Йорк і Токіо. В офшорній

зоні Кайманових островів було зареєстровано більше 450 банків, крім цього, 43 з 50 найбільших банків світу мають на Кайманових островах свої відділення або філії.

Банківські активи Кайманових островів перевершують активи швейцарських банків в 1,3

рази, сінгапурських - в 2,5 рази. Вони відносно небагато поступаються банківським активам Японії (2402 млрд. дол на кінець 2009 р.), Франції (2817 млрд. дол), США (2959 млрд. дол).

Як відомо навіть обивателю, за допомогою офшорних компаній можливе ухилення від уплати податків.

За допомогою офшорних копаній ухилення від сплати податків здійснює, як правило, великий бізнес. Причому, слід відзначити, що можливість знайти достовірну та не застарілу інформацію про законодавство офшорних зон, а також про схеми їх використання «звичайною» людиною є мінімальною.

Через це існує велика кількість міфів про сутність офшорних зон та офшорних компаній.

Міф 1. Офшори – це невеликі нерозвинуті країни, де взагалі не сплачуються податки.

В будь-якій країні податки сплачуються, а в деяких країнах з офшорними зонами вони є навіть більше, ніж в країнах без офшорних зон. (Панама – податок на прибуток – 30 %. Панами не має в Переліку офшорних зон).

Міф 2. В офшорах зберігають гроші. Гроші переводяться не на рахунки офшорних банків, а на рахунки крупних респектабельних європейських банків в Швейцарії, Австрії, Ліхтенштейні, Люксембурзі. Офшорна компанія лише відкриває свій поточний або депозитний рахунок в цих банках.

Міф 3. Кіпр офшорна зона. В раках вступу до ЄС Кіпр гармонізує власне законодавство із законодавством ЄС. З 2007 не є офшорною зоною.

Класичною офшорною зоною є держава чи частина держави де зареєстровані компанії нерезиденти не сплачують податок на дохід, отриманий від діяльності за межами офшорної зони (або ставки є дуже низькими, напр.. 1-2 %); вільно та без оподаткування вводиться та виводиться капітал та прибуток; інформація про власників компаній є конфіденційною; присутність засновників компанії під час реєстрації або заснуванні не є обов’язковою; відсутній валютний контроль, а замість податку сплачується щорічний збір.

Згідно із п.161.3. ст..161 ПК під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента.

Переважно офшорні зони в Європі існують в тих країнах, які раніше були залежні від Британської імперії. Перевагою утворення офшорної компанії в країнах загального права є те що, в цих країнах не встановлюється обов’язок формування статутного капіталу протягом певного часу. В країнах континентального права встановлено обов’язок сформувати статутний капітал протягом року з моменту державної реєстрації. Середній мінімальний статутний капітал у Європі становить 20 т. дол..

Згідно із Розпорядженням КМУ від 23 лютого 2011 р. N 143-р «Про перелік офшорних зон» до них належать:

Британські залежні території

Острів Гернсі Острів Джерсі Острів Мен Острів Олдерні

Близький Схід

Бахрейн Центральна Америка Беліз Європа Андорра Гібралтар Монако

Карибський регіон (50 % від усіх офшорних зон)

Ангілья Антигуа і Барбуда Аруба Багамські Острови Барбадос Бермудські Острови Британські Віргінські Острови Віргінські Острови (США) Гренада Кайманові Острови

Монтсеррат Нідерландські Антильські Острови Пуерто-Ріко Сент-Вінсент і Гренадіни

Сент-Кітс і Невіс Сент-Люсія Співдружність Домінікана Теркс і Кайкос

Африка

Ліберія Сейшельські Острови

Тихоокеанський регіон

Вануату Маршальські Острови Науру Ніуе Острови Кука Самоа

Південна Азія

Мальдівська Республіка

Існує два способи стати власником офшорної компанії:

1) придбання через одну з українських або іноземних консалтингових фірм готової компанії із зареєстрованою назвою та повним пакетом.

При цьому термін оформлення права власності на таку компанію може складати всього

лише близько однієї години. (існують навіть сайти в Інтернеті, де за плату надуються ці послуги). Вартість такого «придбання» варіюється у межах від двох до п’яти тисяч доларів США при реєстрації однієї фірми в залежності від її «прописки» до десяти тисяч при реєстрації структури з кількох компаній.

2) утворення компанії. Термін від 2–3 тижнів (Багамські острови, Беліз, Британські Віргінські острови), до 1 місяця (Гонконг, Гибралтар, Кіпр, Панама, Сейшельські острови).

Ухилення від сплати податків найчастіше відбувається за такою схемою:

Компанія А, яка зареєстрована в Україні, і яка є платником податку на прибуток підприємств здійснює певну господарську діяльність. Фактично компанія належить Особі А. Особа А реєструє в офшорній зоні Компанію Б, яка спеціалізується на наданні послуг в сфері організації ефективного виробництва. Вартість години консультації становить 1000$. Компанія А, кожен місяць отримує прибуток (доход, зменшений на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду) в розмірі 10000$ доларів. Доход становить 30000$ доларів. З метою збільшенні витрат та зменшення прибутку, який є об’єктом оподаткування, укладається фіктивний правочин з Компанією Б про надання консультацій на суму 5000$. Прибуток зменшується на 5000$ і становить вже не 10, а 5 тисяч $. Гроші за наданні послуги зараховуються на рахунок Компанії Б (офшорна), і можуть вільно повернутися на Україну. Компанія А платить податок на прибуток, який становить 5000$.

АЛЕ:

Ст. 161 161.2. У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Прибутком є доход, зменшений на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.