1. Оподаткування: теоретично-історичний аспект.

Жодна держава не може існувати не маючи в своєму розпорядженні достатньої фінансової бази для забезпечення виконання своїх завдань та функцій. Фінансову базу держави становить її зведений бюджет – сукупність бюджетів усіх рівнів, який формується шляхом залучення до нього частини доходів юр. і фіз.. осіб та за рахунок інших джерел.

Основну роль формуючого джерела бюджету належить податкам. Податки пройшли довгий еволюційний шлях. Всі спроби відмовитися від податків в різні часи закінчилися невдало.

Так, зокрема за часів СРСР Законом СРСР «Про поетапну відміну податків із з.п.. робітників і службовців», від 07.05.1960 р. було закріплено норму про повну відміну з 01.10.1969 р. справляння із з.п.. прибуткового податку з одиноких малосімейних громадян СРСР. Перший етап процесу відміни податків почався з 01 жовтня 1962 р., але Указом ВР СРСР від 22.09.1962 р. було проголошено, що «тимчасово до особливого повідомлення скасування податків перенесено на подальший період». До цього питання в СРСР вже не поверталися.

«Податок» в широкому розумінні – це загальнообов’язкові платежі, які спрямовуються на фінансування публічних витрат. (мито, збори, інші загальнообов’язкові внески).

У вузькому розумінні – це один із видів обов’язкових платежів, який має свої ознаки.

Податок можна визначити як нецільовий платіж, який надходить до бюджетів, і який сплачується особами, що мають, одержують, передають об’єкти оподаткування (майно, дохід, прибуток тощо). Податок має нецільовий характер.

Збір – це цільові надходження, спрямовані на фінансування певних заходів і мають чітку цільову прив’язку (формують переважно цільові фонди). Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, за умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Мито – плата за здійснення на користь платників юридично значущих дій (адмін.. послуги, держ. нотаріус).

Поняття «оподаткування» включає в себе сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Види податків:

А) прямі – встановлюються на майно чи доходи (прибуток) платника (податок з доходів фіз.. осіб, податок на прибуток підприємців, земельний податок), і обчислюється у вигляді певної частки грошових доходів або вартості майна.

Б) непрямі податки – встановлюються на товари (роботи, послуги) і фіксуються у ціні товару, і не пов’язані з доходом чи майном платника.

Види зборів:

1. соціальні збори;

2. збір за вчинення юридично значимих дій;

3. збори, пов’язані з використання природних ресурсів;

4. збори за надання певних прав і переваг. (за видачу дозволів на право полювання та рибальства).

Відповідно до ст.. 8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені ПК і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених ПК.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених ПК, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Є проявом адміністративного розсуду.