МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ, ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально – науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти

ІНДЗ

з курсу «Методика практичного психолога»

на тему: «Тренінг – важлива форма роботи практичного психолога»

Виконала:

студентка 3 - ПО курсу

Лесич А.М.

Викладач:

Зобенько Н.А.

Черкаси - 2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………...3

1.Психологічний тренінг: поняття, принципи, цілі…………………………………5

2.Основні етапи розвитку групи в тренінгу………………………………………..10

3. Керівник тренінгової групи………………………………………………………13

Список використаної літератури………………………………………………...22

Висновок……………………………………………………………………………..25

Додатки………………………………………………………………………………27

Вступ

Професійна діяльність психолога практика висуває особливі умови до особистості фахівця, покликаного надавати психологічну допомогу людині у ситуації «неможливості жити». Особистість практичного психолога виступає еталоном психологічного здоров'я і комфорту та є, за словами Р.Мея, основним інструментом, знаряддям праці. Таким чином, серйозним завданням системи професійної підготовки практичних психологів має бути сприяння їх особистісному розвиткові, культивування потреби у постійному самовдосконаленні, яке є неможливим без самопізнання. Завдяки активності самопізнання особистість перестає бути продуктом зовнішніх обставин, набуває здатності до самотворення, самоактуалізації. Адекватна самооцінка та високий рівень рефлексивних здібностей, несуперечлива Я-концепція (забезпечена за К. Роджерсом, уявленнями про власні характеристики та здібності, уявленнями про себе відносно інших людей та навколишніх, цінностями та ідеалами) обумовлюють високий рівень мотивації особистісного і професійного зростання, постійне розширення життєвого простору [2].

Водночас професійна свідомість психолога практика виступає як відкрита система, що знаходиться у постійній взаємодії з іншими, система інтерсуб'єктна за своєю природою. Це вимагає від фахівця спеціальних умінь збереження власного психічного гомеостазу, витримки і терпіння, тому майбутні практичні психологи повинні володіти хоча б найпростішими методами і прийомами саморегуляції, відбір і використання яких повинно базуватись теж на знаннях про власні особистісні характеристики. Самопізнання - невід'ємний компонент психічного життя особистості, що сприяє її повноцінному «функціонуванню»: форма свідомості, що передбачає активність і самостійність особистості як суб'єкта своєї життєдіяльності. Процес самопізнання – це кропітка робота, що вимагає від суб'єкта значних зусиль, невпинної праці над собою, оскільки самопізнання взаємодіє з психічними утвореннями, якостями, властивостями, які або сприяють його розгортанню, або гальмують. Необхідною умовою розвитку особистості виявляється її постійне перебування в «стані самопізнання», розвиток рефлексивних здібностей.

Отже, науковцями визначені основні професійно значущі особистісні якості практичного психолога, розроблені зміст, методологія підготовки даних фахівців. І хоча існують певні розбіжності щодо даних аспектів підготовки фахівців, проте дослідники погоджуються з тим, що цей процес має певні особливості, порівняно навіть з підготовкою спеціалістів, які не спрямовані на практичну діяльність. Це пов'язане з тим, що практична психологія є « галуззю професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини»[12]. Таким чином, мова йде про кваліфіковану психологічну допомогу. А вона, як відомо, забезпечується за допомогою специфічних психологічних методів, методик і технологій. Використовується в практичній діяльності спеціаліста, спрямованого на допомогу іншим, і тренінгова робота, яка також має певні особливості, принципи проведення. Тож постає питання про необхідність підготовки психолога – практика, який може в своїй практиці використати і можливості групової форми роботи, адже вона є ефективною і продуктивною, сприяє не лише покращенню самопочуття, підвищення самооцінки, але й особистісному зростанню (К.Рудестам).

З іншого боку, сама тренінгова робота може виступати як надійний засіб самопізнання особистості майбутніх практичних психологів, а, отже, й усвідомлення функціонування особливостей їх психічного життя, певних сфер життєдіяльності, та, звичайно, професійно значущих особистісних якостей. Тобто студенти в межах навчання у вузі мають можливість познайомитись з тренінговою роботою, включитись в групову діяльність і за допомогою інших учасників групи та тренера - викладача зростати особистісно, набувати не лише теоретичні знання, але й досвід. Проте використання тренінгу в вищій школі має певні особливості, це пов'язано із специфікою навчального процесу, з одного боку, та специфікою групової форми роботи, з іншого.

1.Психологічний тренінг: поняття, принципи, цілі

На сучасному етапі розвитку практичної психології широке розповсюдження у зарубіжній і вітчизняній психологічній практиці отримав соціально-психологічний тренінг. Термін «тренінг» (від англ. train.) має ряд значень: навчання, виховання, тренування. Наукове визначення тренінгу також характеризується подібною багатозначністю. Так, Петровська Л.А. розглядає соціально-психологічний тренінг «як засіб впливу , спрямований на розвиток знань, соціальних установок, вмінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування», «засіб розвитку компетентності у спілкуванні, засіб психологічного впливу»[9].

Ємельянов Ю.М., як досвідчений фахівець з активних методів навчання зазначає , що термін «тренінг» повинен використовуватись не для «позначення методів навчання, а для позначення методів розвитку здібностей до навчання, або оволодіння будь-яким складним видом діяльності, і ,зокрема, спілкуванням»[3]. Ковалев Г.А. відносить соціально-психологічний тренінг до методів активного соціально-психологічного навчання як комплексного методу соціально-дидактичного напрямку.

С.І. Макшанов розуміє поняття «тренінг» як спосіб перепрограмування наявної у людини моделі управління своєю поведінкою й діяльністю"( за В.М.Федорчуком). Тренінг визначається як процес створення нових функціональних утворень (або розвиток вже існуючих), які керують поведінкою, або ж як «група методів розвитку здібностей до навчання й оволодіння будь-яким видом діяльності».

Дещо окремо від перерахованих підходів до тренінгової роботи можна розглядати погляди Т.С. Яценко, яка використовує метод активного-соціально психологічного навчання, який є подібним до соціально-психологічного тренінгу, але має певні відмінностями. З її точки зору, cпільною є гуманістична орієнтація психокорекційних процедур. Розрізняються вони максимілізацією спонтанності групової взаємодії при активному соціально-психологічному навчанні та орієнтованістю процедур на дослідження особистісної проблеми суб'єкта спілкування. «Через виявлення особистих причин складнощів у спілкуванні ми намагаємось не тільки розширити самосвідомість педагога, але й вплинути на його настанови, переорієнтувати увагу з власного «Я» на „Я" іншої людини» (Т.С.Яценко).

Перша у вітчизняній психології монографія, присвячена теоретичним та методологічним аспектам соціально-психологічного тренінгу, була опублікована Л.А.Петровська в 1982 році. За останні роки тренінги набули широкого використання у підготовці фахівців різних галузей. Цей метод активно застосовується в роботі з дітьми, батьками, вчителями, керівниками підприємств та організацій. Досвід його використання відображено у працях Ю.Н.Ємельянова, В.П.Захарова, Г.А.Ковалева, Х.Міккіна, Л.А.Петровської, Т.С.Яценко, В.М. Федорчук та ін.К.Рудестам [14] виділяє наступні переваги групової форми роботи:

1) група є мікрокосмом або суспільством в мініатюрі. Досвід участі в групах допомагає у вирішенні проблем у сфері міжособистісних стосунків і може переноситись за межі групи у зовнішній світ.

2) у групі її учасники мають можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку від інших учасників, що мають подібні проблеми або досвід. Присутність рівноправних партнерів, а не лише тренера, створює атмосферу комфорту.

3) у групі її членам можна бути не лише учасником подій, але й спостерігачем. Це дозволяє ідентифікувати себе з іншими (активними) учасниками і використовувати результати своїх спостережень при оцінці власних емоцій і вчинків.

4) нарешті, група може співдіяти особистісному зростанню. Кожна спроба саморозкриття або самозміни члена групи викликає схвальну реакцію з боку інших її учасників, і, відповідно, збільшується самооцінка особистості. Особливе значення має використання соціально-психологічного тренінгу для формування особистісних професійно значущих якостей. Саме за допомогою групової форми роботи здійснюється актуалізація прояву особистісних якостей та їх розвиток. Таким чином, самопізнання особливостей своєї емоційної сфери (емпатійності, зокрема), особливостей функціонування пізнавальних психічних процесів, актуалізація рівня власної саморегуляції є тим шляхом, який може забезпечити особистісний розвиток майбутніх практичних психологів [5].

Робота тренінгової групи визначається рядом специфічних принципів. Окремі керівники соціально-психологічного тренінгу називають їх нормами або правилами , проте змістовно вони майже не відрізняються [5].

Так, принцип активності виражається у включенні учасників тренінгу у різноманітні вправи, виконанні певних завдань, спостереженні за поведінкою інших учасників, у програвання тієї чи іншої ситуації. Тож активність зростає, якщо члени групи мають настанову на готовність включення в дії, що відбуваються в будь-який момент.

«Зараз і тут»: дозвіл на обговорення тільки того, що відбувається у групі в режимі поточного часу.Використання Я-висловлювань: необхідно уникати загальних фраз типу: «Ти завжди» або «Не говори так». Даний принцип спрямований на уникнення безпосередніх оцінок людини за допомогою опису власних емоційних станів, оскільки вірогідність неприйняття негативного зворотного зв'язку зростає тоді, коли останнє має суто оціночний характер. Слід говорити: «Я радію, якщо ти» «Я нервуюсь, коли ти». Свобода волевиявлення: право відмовитись від участі у вправі, не говорити про те, чого не відчуваєш, не погоджуватись з тим, що суперечить власним поглядам.Співпереживання та надання емоційної підтримки учасниками один одному, відкрито виявляти свої співчуття і турботи, повагу до переживання інших.

Конфіденційність всього, що відбувається в групі - важливий принцип соціально-психологічного тренінгу, який є необхідною умовою створення атмосфери психологічної безпеки й саморозкриття. Учасники не бояться, що зміст їхнього спілкування може стати загальновідомим, тож це не може не впливати на досягнення основних завдань, які постають перед учасниками протягом групової взаємодії.І.І.Марасанов [7] при проведенні тренінгів керується такими правилам:

1. Вчасно розпочинати і закінчувати заняття.

2. Не відмовлятись від права сказати «ні».

3. Мати право на підтримку, допомогу від групи.

4. Слухати того, хто говорить, намагатись не перебивати.

5. Мати право висловити свою думку з будь-якого питання.

6. Повідомляти про свої труднощі, які заважають роботі групи.

Фасилітатором прийняття цих правил усіма учасниками тренінгової групи повинен виступати тренер. Досвідчені тренери рекомендують прийняті групою правила написати на великому листі паперу та вивісити його на видному місці. Протягом наступних занять тренер повинен слідкувати за дотриманням прийнятих правил і негайно звертати увагу учасників групи на їх порушення. Дотримання правил роботи тренінгової групи обумовлює ефективність їх функціонування. Це, в свою чергу, забезпечує досягнення розуміння її учасниками цілісної структури власних внутрішніх тенденцій поведінки, можливості психокорекції власних психічних якостей, осмислення власного досвіду, який набуває значущості у випадку відрефлексованості його суб'єктом. Отже, набуває особливого значення створення рефлексивного мікроклімату в групі [5]. О.Є. Блінова вважає, що створення рефлексивного середовища можливе завдяки:

А) моделюванню проблемно-конфліктних ситуацій ( у розумінні І.Н.Семенова, С.Ю.Степанова, Я.О. Пономарьова);

Б) утворення настановлення на кооперування, а не на конкуренцію(О.С.Анісімов, В.О.Кривошеєв, О.І.Найдьонов);

В) встановлення стосунків доступності власного досвіду кожного з учасників і відкритість досвіду інших для себе. (Л.О.Петровська).(За Н.Ф.Литовченко).Враховуючи, що тренінгові методи успішно використовують в психотерапії, консультуванні, психокорекції й навчанні, цілі тренінгу можуть бути різноманітними , охоплювати різні процеси, що відбуваються в групи впродовж тренінгу та після його завершення.

Різноманітність цілей обумовлена ще й тим, що вони ставляться у межах різних концептуальних підходів, шкіл тощо.І.В.Вачков [1] виділяє спільні цілі, які об'єднують різні за напрямком і змістом тренінгові групи:

- дослідження психологічних проблем учасників групи й надання допомоги в їхньому розв'язанні;

- поліпшення суб'єктивного самопочуття й зміцнення психічного здоров'я;- вивчення психологічних закономірностей, механізмів і ефективних способів міжособистісної взаємодії до створення основи більш ефективного гармонійного спілкування з людьми;

- розвиток самосвідомості й самодослідження учасників для корекції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх й поведінкових змін.- сприяє процесу особистісного зростання, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності й відчуття щастя й успіху[1].

Часто, з розвитком групи , первинні цілі переходять у особистісні цілі, які зумовлені бажанням спілкуватися з іншими учасниками, щоб встановити з ними позитивний емоційний зв'язок.Отже, тренінг має певні особливості, що відрізняє його від інших форм роботи практичного психолога, він розглядається дослідниками як групова форма взаємодії з певними правилами або принципами роботи і це вже є важливим фактором вирішення тих завдань і цілей, які постають перед учасниками тренінгу. Осмислення власного досвіду, самопізнання, розвиток особистісних якостей учасниками групової взаємодії відбувається за умови створення особливого рефлексивного середовища та, звичайно, дотримання тих правил, які існують в тренінговій групі. Перераховані особливості тренінга дозволяють говорити про можливість ( та необхідність) його використання у навчальному процесі, спрямованого на професійне становлення практичних психологів.