1в.

1.Організація обліку праці, її форми та системи

Облік праці на підприємстві здійснюється на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, з використанням первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і не суперечить нормативно-законодавчим актам, що регулюють облікову діяльність в Україні.  Оплата праці на підприємстві здійснюється на основі тарифної системи. При складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.  До витрат на оплату праці відносяться фонд оплати праці і нарахування, передбачені законодавством України. Відповідно до Закону про працю фонд оплати праці складається з:      основної заробітної плати;      додаткової оплати праці;      інших заохочувальних і компенсаційних виплат.  Документами для нарахування заробітної платні є: накази (розпорядження) по установі про прийом, звільнення і переміщення співробітників відповідно до затвердженого штатного розкладу, табеля обліку використовування робочого часу і ін. документи.  Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується .

Оплата праці працівника проводиться у формі щомісячної заробітної плати і премій за кінцевим результатом. Рівень мінімальної ставки на підприємстві не може бути нижче державного, але може перевищувати його при додержанні норм і гарантій, передбачених законодавством: При цьому такий рівень фіксується в колективному договорі та є підставою для розроблення тарифних ставок і окладів з урахуванням кваліфікації працівників, видів і складності робіт.

Основними формами оплати праці є відрядна та почасова. Технічне нормування дає можливість здійснювати оплату праці працівників згідно з її кількістю, складністю, тариф­ною системою, яка враховує різницю рівнів кваліфікації пра­цівників, а також фактично відпрацьований час, обсяг виго­товленої продукції або виконаних робіт чи послуг. Відрядна оплата праці передбачає безпосередню залежність заробітної плати працівників від обсягу виконаної роботи та величини розцінок. Цю форму використовують в разі оплати праці, яка підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з таких систем: прямої, прогресивної, акордної та преміаль­ної. Вона може бути індивідуальною та бригадною.

Погодинна форма оплати праці встановлює залежність заробітку працівника від відпрацьованого ним часу, облік якого ведеться на підприємстві. Погодинна форма оплати праці складається з таких систем: простої погодинної та по­годинної преміальної.

Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів. При почасовій системі розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості. Почасова система може мати три підвиди: погодинна, поденна, помісячна. Праця оплачується за фактично відпрацьований час: години, дні, місяць. При щомісячній оплаті розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці. Відрядна система також має декілька різновидів. Пряма відрядна - заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції. Непряма відрядна застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники. Відрядно-прогресивна - оплата за продукцію у межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками. 2.Облік розрахунків оплати допомоги при тимчасовій втраті працездатності

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від середньоденного заробітку і страхового стажу. Страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу зараховується період тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами, перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також одержання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Крім того, при обчисленні страхового стажу враховують трудовий стаж до 28.02.2001 р. (дата набрання чинності Закону України про страхування у зв'язку з непрацездатністю).

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю застрахованим особам залежно від страхового стажу встановлена в таких розмірах: - 100% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких понад 8 років, а також без урахування стажу застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків або особі, яка замінює їх і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - 80% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких від 5 до 8 років; - 60% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких менше 5 років.

Задача

ДТ кт

811 661 2500

Дт кт

811 661 400

Дт кт

661 651 (2500*3.6%)+(400*2%)=98

(2500+400) – 98=2802

Дт кт

661 641 2802*15% = 420

дт кт

661 301 2900-172-420=2308

2 стаття

Дт кт

821 651 2500*36,3% = 907,5

Дт кт

821 651 400*33,2% = 132,8

2в.