ЛЕКЦІЯ № 2 ( 2 – 3 неділя )

Основні етапи розвитку соціологічної думки. Соціологія XX століття. Соціологія україни.

Зміст: виникнення та розвиток соціологічного знання. Виникнення соціології. Класична соціологія. Позитивізм в соціології. Соціологія ХХ століття. Соціологічна думка України.

Ключові слова: протосоціологія, соціальне знання, соціологічна думка, соціальна динаміка й статика, соціальний факт, функціоналізм, індустріальна соціологія, технократизм, футурологія, структуралізм, конфліктологія.

Цілі: ознайомити студентів з виникненням та розвитком соціології. Поясни-

ти роль О.Конта і Г.Спенсера у становленні соціології. Дати оцінку основним школам і напрямам західної соціології. Розкрити зміст української соціології.

ПЛАН

1. Історичні передумови виникнення соціології, розвиток емпіричних соціо-

логічних досліджень.

2. Соціально-філософські проблеми суспільства і соціального пізнання у

працях Демокрита, Платона і Аристотеля. Соціальне знання епохи Серед-

ньовіччя та епохи Відродження.

3. Огюст Конт і його погляди на соціологію.Соціологічні школи кінця XIX –

початку XX ст.

4. Класичний період у розвитку світової соціології(К.Маркс, Е.Дюркгейм,

М.Вебер)

5. Соціологія XX століття. Індустріалізм 20-30 років, «технологізація» та

«індустріалізаціям соціологічного знання. Соціоінженерія.

6. Психодраматичні дослідження Дж. Морено. Теорії індустріального сус-

пільства та теорії конвергенції.

7. Соціологічна думка України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

1. Історичні передумови виникнення соціології, розвиток емпіричних соціологічних досліджень

Як наука, соціологія сформувалась у другій половині XIX ст. Французький вчений Огюст Конт (1798-1852) поставив питання про відокремлення знання про суспільство у самостійну галузь. Але це не означає, що до середини XIX ст. ніхто не цікавився тими пробле­мами, які сьогодні відносять до сфери соціології. Соціологічне знання як специфічна галузь наукового пізнання має таку ж давню історію, як і будь-яка інша сфера науки.

Зародження соціологічних знань було викликане практичними

проблемами людини. Ми знаємо, що на ранніх стадіях розвитку культури практичні потреби викликали до життя арифметику, математику, астрономію, поклали початок розвитку тих знань, що лягли в основу фізики, хімії, біології. У Вавилоні та Стародавньому Єгипті математичні знання були відомі уже в 2000 р. до н.е., про що свідчать вавілонські клинописні тексти та давньоєгипетські папіруси.

В історичних документах є багато свідчень про використання математичних знань та інших методів в емпіричних соціальних дос-лідженнях. Так, стародавні індійські трактати Закони Ману розповідають про організацію збору різноманітних даних, необхідних для політичної та економічної діяльності. У Китаї в II ст. до н.е., як сказано в «Історичних записках», один із міністрів розділив імперію на 10 провінцій і звелів дослідити якість ґрунтів, продуктів, рівень розвитку землеробства, підрахувати населення для того, щоб раціонально розподілити податки. Згадка про перепис населення є навіть у такому джерелі, як «Біблія», де сказано, що вождь кочових ізраїльських племен Мойсей (XIII ст. до н.е.) підрахував «все суспільство синів ізраїлевих, всіх чоловічої статі поголовно від двадцяти років і вище... і було всіх 603 550». Через деякий час перепис

населення було проведено повторно. Метою його був підрахунок «придатних до війни у Ізраїлі». У 973 р. до н.е. цар Давид провів третій перепис, який тривав понад дев'ять місяців. Цей перепис показав, що «ізраїльтян було 800000 мужів сильних, здатних воювати, а іудеїв - 500 000».

Політико-економічне значення цих переписів населення очевидне. Давид створив міцну централізовану державу, об'єднавши під своєю владою Ізраїль та Іудею, зміцнив єдиний релігійний культ, сформував постійне військо, розгалужену систему державно-бюрократичного апарату. А все це вимагало грошей. От і було зроблено перепис і підрахунки, щоб визначити розмір коштів, що надійдуть у казну від податків. Керували цим переписом воєначальники, а результати фіксувалися у списках.

З появою державності у різних народів здійснюється реєстрація населення, особливо платоспроможного та здатного носити зброю. В одних країнах це явище мало поодинокий характер, в інших переписи проводилися регулярно, охоплювали різні вікові, майнові, етнічні групи населення. Наприклад, у Греції ще до появи Афінської держави існувала досить досконала на ті часи система статистичного підрахунку прибутків громадян, що підтверджує реформа Солона, проведена у 594 р. до н.е. на основі майнового цензу, тобто прибутків, виражених у кількості зерна, оливкової олії, вина і т.п., Солон розділив громадян на чотири категорії: перший розряд - пентакосіо-медімни, які мали прибуток у 500 медімнів; другий розряд - вершники (мали прибуток у 300 медімнів і були здатні утримувати коня) і третій розряд - зевчіти (з прибутком у 200 медімнів, або з двома утримуваними домашніми тваринами), решта населення належала до групи яка називалась фетами. Фетам не дозволялось обіймати громадянські посади, хоча вони і мали право вибирати посадових осіб і приймати участь у суді.

З прадавніх часів в Афінах вівся оригінальний облік новонарод-жених і померлих. Батьки народженої дитини приносили до храму жриці Афіни міру хліба, а родичі померлого - міру ячменю. Пізніше було заведено списки новонароджених. В окремі, особливі списки вносилися молоді люди, які досягли 18-річного віку і були здатні воювати, а з 20 років людина заносилася до списків повноправних громадян.

Багатий матеріал про емпіричні соціальні обстеження дає історія Стародавнього Риму. Є історичні відомості про те, що населення Риму обчислювалося ще за часів легендарного Ромула. В VI ст. до н.е. давньоримський цар Сервій Тулій (правив у 578-574 рр. до н.е.) вводить у практику цензи (від латинського сenseо - роблю опис, перепис). Відповідно до цього, в Стародавньому Римі стали регулярно, раз на п'ять років проводити переписи населення. Складались списки новонароджених, неповнолітніх та померлих. Також визначалося скільки дорослого населення (чоловіків та жінок) є на той час у державі. На основі одержаних матеріалів визначалася податкова політика, структура, кількісний і якісний склад армії, тощо. В республіканському Римі цензи поширювалися лише на вільних громадян - від патриціїв до плебеїв, а пізніше, в період імперії, переписи включали рабів і цензи запровадили в усіх підко­рених Римом країнах.

Статистичні матеріали мали настільки велике значення для держави, що при імператорі Августі Октавіані (63 р. до н. е. - 14 р. н.е.) було складено офіційний збірник «Breviarium imperii» з різноманіт­ним статистичним матеріалом для потреб державної діяльності.

Отже розвиток соціологічних знань почався ще в часи античності і характеризувався в значній мірі емпіричною направленістю соціальних досліджень. Для соціології цей досвід має велике значення, тому що він дає змогу прослідкувати процес утворення таких соціальних спільностей як класи, зрозуміти особливості виникнення різноманітних соціальних інститутів, організацій, установ, побачити виникнення нових цінностей, ідеалів, потреб, інтересів, критеріїв суспільного та особистого престижу і т.д. Цей гносеолог­ічний аспект важливий саме для соціологічної науки, оскільки тут лежать її глибинні витоки, пов'язані зі спостереженням, класифіка­цією, узагальненням емпіричних фактів, основою яких були різноманітні соціальні явища та процеси, що включаються в поняття протосоціології.