4)Трипільська культура

Трипільська культура – найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е. Відкрита більше ста років тому, вона далі викликає безліч питань, на велику частину яких так і не знайдені відповіді. Племена трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і самобутніх етнічних груп Європи епохи енеоліту. Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена. Вони, очевидно, з Балкан через Румунію і Молдавію просунулися на територію України і заселили майже все Правобережжя від Дністра до Дніпра, від Північного Причорномор'я до Полісся, змішавшись із місцевим населенням.

Основним заняттям трипільців було землеробство.Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні культури. Ріллю спушували дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Під час археологічних розкопок трипільських поселень знаходили дерев'яні і-кістяні серпи із крем'яною вкладкою та кам'яні зернотертки, на яких терли зерно на борошно.Трипільці розводили переважно велику й дрібну рогату худобу, а також свиней та частково коней. Як тяглова сила використовувалися бики, якими орали поля. їх запрягали у візки, можливо сани.Серед ремесел значного розвитку досягли чинбарство, кушнірство, прядіння, ткацтво. Трипільські племена вперше на території України почали користуватися виробами з міді, освоїли холодне та гаряче кування і зварювання міді. Дуже високого технічного та художнього рівня досягло керамічне виробництво. Місцеві гончарі досконало володіли складною технологією виготовлення кераміки, вже знаючи гончарний круг, виготовляли величезну кількість різноманітного посуду. Його прикрашали орнаментом білого, чорного, червоного й жовтого кольорів. Поряд з побутовим використовувався і культовий посуд.

Знайдено чимало глиняних жіночих фігурок, створення яких пов'язували з релігійним культом.

5)Розуміння Поняття культури як духовного феномену

Поняття “культура” складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово “культура” латинського походження і означає “обробіток”, “догляд”. Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон (106-43 рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму. Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У світовій літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття “культура”. Ось деякі з них:

§ Культура – все те, що є результатом людської історії.

§ Культура – як міра людяності людини.

§ Культура – все те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи.

§ Культура – це матеріальний і духовний прогрес як індивідів, так і різноманітних соціально-національних спільнот.

§ Культура – водночас історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у матеріальних і духовних цінностях, створених самою людиною.

6)Структура культури та її функції

Функції культури:

а) інформативна; б) пізнавальна; в) регулятивна; г) семіотична; д) ціннісна.

Структура: Духовна культура. Соціальна культура. Фізична культура.

Види культури: культура суспільства,культура колективу,культура особистості.

7)Культура і цивілізація

Поняття “культура” і “цивілізація” мають органічний зв’язок. Але переважна більшість соціальних філософів вважає, що культуру і цивілізацією необхідно розрізняти. У свій час це підкреслював ще видатний німецький філософ І. Кант. Він поставив питання: що таке людська цивілізація й чи може людина відмовитись від неї? З його точки зору, цивілізація починається зі встановленням людиною правил людського життя й людської поведінки. Цивілізована людина – ще людина, яка не зробить неприємного іншій людині, вона ввічлива, тактовна, люб’язна, привітна, поважає людину в іншій людині. Цивілізація відображає рівень розвитку культури і суспільства в цілому і водночас – спосіб освоєння культурних цінностей, і матеріальних, і духовних, які визначають все суспільне життя, його специфіку.

8)Культура і природа

Марк Порцій Катон Старший ввів поняття культури, визначаючи його як обробіток, поліпшення, шанування, відносячи його до обробки землі. У такому розумінні культура постає як співпраця людини з природою, спрямоване на взаємну користь. При такому співробітництві людина приймає від природи її матеріальні складові, черпає задуми, вчиться, у відповідь збагачуючи природу творчістю своєї праці, інатхненне її. Дії ж спрямовані на руйнування природи не можуть не нашкодити і людству в ній живе. Такі дії не можуть бути результатом вищої свідомої діяльності, проявом якої і є культура.

9)Поняття і суть національної культури

НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА - сукупність матеріальних і духовних цінностей нації, а також практикуються даної етнічної спільністю основних способів взаємодії з природою і соціальним оточенням. Н.к. проявляється в діяльності суспільства, держави, його соціальних інститутів, а також в національних традиціях, духовних цінностях, стилі мислення і установках, моральних нормах, стереотипах і зразках міжособистісного і міжгрупового поведінки і самовираження, особливостях мови і способу життя.

10) господарсько культурні типи

Господарсько - культурний тип - комплекс господарства та культури, типовий для різних за походженням народів, що існують у подібних екологічних умовах і перебувають приблизно на однаковому рівні соціально-економічного розвитку. Підґрунтям формування господарсько - культурного типу є фізико-географічні пояси земної кулі. культура мисливців і збирачів, культура городників; культура скотарів; культура хліборобів; промислова (індустріальна) культура. У підставі такої класифікації лежить спосіб добування засобів існування. Подібні типи культури, у основі яких лежить господарський уклад, одержали в літературі назву господарсько-культурного типу.