50)Особливості літературної діяльності в українській літературі

Літературна діяльність характеризується певними специфічними особливостями, які відрізняють її від інших видів інтелектуальної творчої діяльності. Такими особливостями є: 1. У спеціальній літературі прийнято тезу, відповідно до якої об'єктом правової охорони визнається твір, який носить творчий характер і виражений у такій об'єктивній формі, яка дозволяє його відтворювати.Отже, твір має бути результатом творчості, а не механічною копією уже створеного твору. Іншими словами, твір має бути оригінальним, відрізнятися від інших подібних творів певною новизною. З цього положення випливає одна із основних особливостей літературної діяльності — у творі захищається його форма, а не зміст. Це означає, що коли в опублікованій науковій статті викладена сутність певного винаходу настільки повно, що цим винаходом може скористатися будь-яка третя особа, то таке використання винаходу не буде порушенням права на твір.Твір може бути підданий осуду, критичній оцінці не весь у цілому, але лише його окремі положення, погляди тощо. Але навіть найбільш різка критична оцінка твору чи його частини ніякою мірою не впливає на визнання результату літературної діяльності літературним твором. Існує багато творів, які одержали негативну суспільну оцінку. Звичайно, така оцінка могла бути надана лише після публікації твору, що позбавляє такий твір наступних публікацій. Але ще більше творів, які перевидаються багато разів. Однак в обох випадках автори зазначених творів дістають охорону свого авторського права.

51)Основні звичаї та традиції

Звичаї українського народу передусім пов’язані з традиційним світоглядом, який складався протягом багатьох століть і зберіг чимало ознак дохристиянських вірувань. Обряди поділяють на два основних типи: сімейні та календарні. Сімейна обрядовість освячувала перехідні або етапні моменти в житті людини, а календарна – у житті природи або трудовій діяльності людей. Кожне традиційне свято і кожний обряд тісно пов'язувалися з народними віруваннями та повір'ями.

52)сімейна обрядовість українців

Родильні обряди, що супроводжували народження дитини, ретельно обставлялися магічними діями та обереговими знаками, бо таїнство появи на світ належало до особливо делікатних сфер. Приймаючи роди, повивальна бабка намагалася прищепити дитині необхідні риси характеру. Аби дитина росла здоровою, під час купання використовували освячені трави та квіти (свячене зілля); у купіль дівчинки додавали меду, а іноді й молока («щоб гарною була»), хлопчикам клали корінь дивосилу («щоб сильними були») або сокиру («щоб уміли майструвати»). Кожен, хто приходив до хати під час ритуалу, мав кинути у купіль монету «на щастя». Особливо делікатно ставилися до душі померлого: заборонялося пити воду в хаті небіжчика, адже її могла пити душа; коли хтось хотів сісти на лаву, мусив подмухати на неї, аби не розчавити душу покійного. Відзначення окремих поминальних днів пов'язується з народними світоглядними уявленнями про життя та смерть. Отож, вважалося, що на третій день тіло покидає душа, на дев'ятий — дух, на сороковий же день тіло перестає існувати.