Природоохоронна діяльність підприємств та її особливості

Природоохоронною є будь-яка діяльність, спрямована на збереження якості навколишнього середовища на рівні, що забезпечує стійкість біосфери.

До неї відноситься як крупномасштабна, здійснювана на загальнодержавному рівні, діяльність щодо збереження еталонних взірців незайманої природи та збереження різноманітності видів на Землі, так і діяльність з організації наукових досліджень, підготовки фахівців-екологів та виховання населення, а також діяльність окремих підприємств з очищення від шкідливих речовин стічних вод і газів, що викидаються в атмосферу, зниження норм використання природних ресурсів тощо. Така діяльність здійснюється переважно інженерними методами.

Існує два головних напрямки природоохоронної діяльності підприємств.

Перший напрямок - очищення шкідливих викидів. Однак цей шлях є недостатньо ефективний, оскільки за його допомогою не завжди вдається повністю припинити надходження шкідливих речовин у біосферу. До того ж скорочення рівня забруднення одного компонента навколишнього середовища призводить до посилення забруднення інших. Наприклад, встановлення вологих фільтрів для газоочищення дозволяє скоротити забруднення повітря, але призводить до збільшення ступеня забруднення води.

Використання споруд, навіть найефективніших, різко скорочує рівень забруднення навколишнього середовища, однак, не розв’язує цієї проблеми повністю, оскільки в процесі функціонування подібних установок також утворюються відходи, хоча в значно меншому обсязі, проте з підвищеною концентрацією шкідливих речовин.

Поряд з цим робота переважної більшості очисних споруд вимагає значних енергетичних витрат, що, в свою чергу, також є небезпечним для довкілля. Крім цього, забруднювачі, на знезараження яких витрачаються значні кошти, є речовинами, в які вже вкладено працю і котрі, за незначним винятком, можна було б використати у подальшому.

Ще одним напрямком природоохоронної діяльності підприємств слід вважати – усунення причин забруднення. Для досягнення високих еколого-економічних результатів процес очищення шкідливих викидів необхідно поєднати з процесом утилізації вловлених речовин, що зробить можливим об’єднання першого напрямку з другим. Реалізація цього напрямку вимагає розробки маловихідних, а в перспективі і безвихідних технологій виробництва, котрі дозволили б комплексно використовувати вихідну сировину та утилізувати максимальну кількість шкідливих для біосфери речовин.

Однак не для всіх виробництв існують прийнятні техніко-економічні рішення щодо різкого скорочення кількості відходів та їх утилізації, тому в реальних умовах доводиться працювати як за першим, так і за другим напрямками.

Разом з тим аж ніякі очисні споруди та безвідходні технології не можуть відновити стійкість біосфери, якщо будуть перевищені допустимі (порогові) значення скорочення природних, не перетворених людиною, систем. Саме тут проявляється дія закону незамінної біосфери. Порогом (гранично припустимим значенням) скорочення природних систем може стати використання більш 1% енергетики біосфери та глибоке перетворення більше 10% природних територій (правила одного та десяти відсотків). Тому технічні досягнення не звільняють від необхідності зміни пріоритетів суспільного розвитку, стабілізації народонаселення, створення достатньої кількості заповідних територій.