Методика викоhаhhя самостійної роботи
Під час підготовки до практичного заняття студенти знайомляться з методами гігієнічних досліджень, структурою та завданнями санiтарної служби України.
В ході практичного заняття студенти знайомляться з будовою та методикою роботи люксметра, проводять дослідження стану природного та штучного освітлення у навчальній лабораторії з використанням описового, геометричного, розрахункового та світлотехнічного методів.
СТРУКТУРА САНІТАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Міністр охорони здоров’я України
Перший заступник міністра охорони здоров’я України
Головний державний санітарний лікар України
Начальник Головного санепідуправління
Головний лікар Українського Головний лікар обласної
Центру
держсанепіднагляду санітарно–епідеміологічної
станції
Головний державний
санітарний
лікар області
Головний лікар міської Головний лікар міської, районної
санітарно–епідеміологічної станції санітарно–епідеміологічної станції
Головний державний санітарний (обласного підпорядкування)
лікар міста Головний державний
санітарний
лікар району
(обласного підпорядкування)
Головний лікар районної
санітарно–епідеміологічної станції
(міського підпорядкування)
Головний державний санітарний
лікар району
(міського підпорядкування)
Основні задачі санітарно–епідеміологічної станції
Санітарно–епідеміологічна станція
Організаційно–методична Протиепідемічна Санітарно–просвітня
робота діяльність робота
Попереджувальний санітарний Поточний санітарний
нагляд нагляд
контроль за будівництвом; контроль за дотриманням
охорона атмосферного повітря; санітарних норм і правил;
охорона водоймищ; вивчення санітарного
охорона грунту; стану населення;
контроль за розробкою нормативної вивчення санітарного
документації на нові види виробів, стану району;
матеріалів тощо; контроль за санітарно–
виготовлення бактеріальних протиепідемічною
препаратів діяльністю лікувально–
профілактичних закладів;
робота з санітарним
активом
Гігієнічна оцінка природного освітлення
Гігієнічна оцінка природного освітлення аптечних закладів проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.
Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затiнюють, характеру і кольору пофарбування стiн, стелi та меблiв (табл. 1).
Геометричний метод заснований на визначенні величин свiтлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекцiї небосхилу, кутів падіння та отвору.
Свiтловий коефiцiєнт – це вiдношення площі поверхнi всiх вiкон, що засклена, до площi пiдлоги. Для навчальних примiщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лiкарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових примiщень – 1:8.
Коефiцiєнт заглиблення – це вiдношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.
Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.
Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, величина кута отвору – перевищувати 5°.
Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості.
Коефіцієнт природного освітлення – це процентне вiдношення освiтленостi горизонтальної поверхнi всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхнi пiд вiдкритим небом.
Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потiм за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:
Е прим.
КПО = –––– · 100 % ; (1)
Е від.
де КПО – коефіцієнт природного освітлення, %;
Е прим. – освітленість в середені приміщення, лк;
Е від. – освітленість під відкритим небом, лк.
Значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) у приміщеннях аптечних та лікувально-профілактичних закладів, навчальних приміщеннях та житлових кімнатах наведені у таблицях 2 та 3.