2. Визначення температурного режиму приміщень

Температура повітря визначається термометрами (ртутними, спиртовими i електричними) та термографами у градусах (°С) за шкалою Цельсія.

Середня температура у приміщенні визначається на рiвнi росту людини (1,5 м від підлоги) у п’яти точках: одна з них знаходиться в центрі приміщення, а інші чотири – по його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну величину, яка і є показником середньої температури. Дослідження повторюють через 10–15 хвилин.

Величину перепаду температури по горизонталі одержують шляхом визначення різниці температур по діагоналі приміщення від зовнішнього до внутрішнього кута (0,2м вiд зовнішнього кута, в центрі приміщення та на відстані 0,2 м вiд внутрішнього кута). Розраховують середнє значення температур у внутрішньому та зовнішньому кутах.

Величину перепаду температури по вертикалі одержують шляхом визначення рiзницi в показниках термометрів, які розташовані відповідно на відстані 10 см вiд пiдлоги, 1,5 м вiд підлоги та 10 см вiд стелі.

Добовий перепад температур визначається шляхом зіставлення показників денної та нічної температур.

Оптимальними слід вважати середню температуру в приміщенні у межах 20–22° С, перепади температури по горизонталі та вертикалі – до 2–3°С, добовий перепад – до 2°С (при використанні центрального опалення) та до 5°С (у разі застосування місцевого опалення). У аптечних закладах у основних приміщеннях необхідно дотримуватись температури повітря 18°С, у торгівельній залі - 16°С, у складських приміщеннях - 4°С.

3. Визначення вологості повітря

Визначення абсолютної вологості повітря проводиться з використанням таких приладів, як стаціонарний психрометр Августа та аспіраційний психрометр Ассмана; відносної вологості (показник, що є нормативним) – гігрометром та гігрографом. У разі використання психрометрів для оцінки нормативного показника після отримання показника абсолютної вологості додатково розраховують відносну вологість за спеціальними таблицями та формулами.

Абсолютна вологість визначається аспiрацiйним психрометром Ассмана. Прилад складається з двох ртутних термометрів (сухого та волого), якi розміщуються у металевому циліндрі. Крім того, у верхній частині приладу розташований вентиляційний пристрій.

Перед початком дослідження необхідно піпеткою змочити ртутний резервуар вологого термометра дистильованою водою, а потім завести вентиляційний пристрій на 5–10 хвилин (у залежності від пори року).

Прилад закріплюють в досліджуваній точці на штативі. Психрометр не можна тримати в руках, у зв’язку з тим, що вiн буде нагрiватися, а це впливатиме на показники приладу.

Після проведення дослідження визначають показники сухого та вологого термометрів. Для визначення абсолютної вологості використовують формулу (4):

В

К = А – 0,5 · (tсух.– t вол.) · ––– ; (4)

755

де К – абсолютна вологість (мм.рт.ст.);

А – максимальне напруження водяної пари при температурі

вологого термометра (мм.рт.ст.);

0,5 – постійний психрометричний коефіцієнт;

t сух. – температура сухого термометра (°);

t вол. – температура вологого термометра (°);

В – атмосферний тиск у момент дослідження (мм.рт.ст.) – визначають за допомогою барометра;

755 – середній атмосферний тиск (мм.рт.ст.);

Визначення відносної вологості проводять за формулою (5):

К

С = –– · 100% ; (5)

В

де С – вiдносна вологiсть (%);

К – абсолютна вологiсть (мм.рт.ст);

В – максимальна вологiсть при температурi сухого термометра

(мм.рт.ст.).

Максимальну вологість повітря при температурі вологого та сухого термометрів визначають за даними, що представлені в таблиці 2.

Вiдносна вологiсть вважається оптимальною, якщо вона знаходиться у межах 40–60%, допустимою – якщо коливається від 30 до 70%.