Моніторинг навколишнього природного середовища: основні завдання, структурні елементи, види та системи
Дієвим стимулом щодо турботи про стан навколишнього природного середовища стала започаткована у 1972 році ООН міжнародна програма UNEP (United Nations Environment Protection – Охорона навколишнього середовища), яка передбачає здійснення глобального моніторингу навколишнього середовища.
Під моніторингом слід розуміти систему спостереження, контролю, прогнозу та управління екологічними процесами. Моніторинг дозволяє виявляти критичні та екстремальні ситуації, фактори антропогенного впливу на довкілля, здійснювати оцінку та прогноз стану об'єктів спостереження, керувати процесами взаємовпливу певних об'єктів гідросфери, літосфери, атмосфери, біосфери та техносфери.
Основними завданнями системи моніторингу антропогенних змін навколишнього середовища слід вважати:
– спостереження за фактичним станом біосфери та її змінами;
– виявлення зрушень, зумовлених діяльністю людини і узагальнення результатів спостережень;
– оцінка змін у стані біосфери;
– виявлення змін у біосфері, що зумовлені антропогенною діяльністю;
– прогностична оцінка тенденцій у зміні стану біосфери.
Ці завдання формують інформаційну систему моніторингу, блок-схема якої подана на рис. 4.
І
Управління
Спостереження
Оцінка
фактичного
стану
Прогноз
стану
Оцінка
стану, що прогнозується
Регулювання
якості середовища
Рис.
5. Місце моніторингу в системі керування
станом природного середовища
Н
Б
Б
М
Рис.
4. Блок-схема інформаційної
системи моніторингу
Рис. 4. блок-схема інформаційної системи моніторингу
Блоки «Спростереження» і «Прогноз стану» тісно пов'язані між собою завдяки тому, що прогноз стану навколишнього середовища можливий лише за наявності достатньо репрезентативної інформації про його фактичний стан (прямий зв'язок). Прогнозування, з одного боку, передбачає знання закономірностей змін стану природного середовища, наявність схеми і можливості чисельного розрахунку, з іншого боку, визначає, що спрямованість прогнозу в значній мірі повинна визначати структуру і склад мережі, яка спостерігається (зворотний зв'язок).
Дані, що характеризують стан природного середовища, отримані в результаті спостережень або прогнозувати, повинні оцінюватися у залежності від того, в якій області людської діяльності вони використовуються.
Оцінка передбачає як визначення збитку від впливу, так і вибір оптимальних умов для людської діяльності та визначення існуючих екологічних резервів.
Інформаційна система моніторингу антропогенних змін є складовою частиною системи керування, взаємодії людини з навколишнім середовищем, оскільки інформація про існуючий стан природного середовища і тенденції його зміни повинна бути покладена в основу розробки заходів з охорони природи і ураховуватися під час планування розвитку економіки. Результати оцінки існуючого і прогнозованого станів біосфери, у свою чергу, надають можливість уточнити вимоги до підсистеми. Це є науковим обгрунтуванням моніторингу, обгрунтуванням складу і структури його мережі і методів спостережень.
Спостереження за станом навколишнього природного середовища повинне передбачати проведення нагляду за джерелами та чинниками антропогенного впливу, за станом елементів біосфери (у тому числі за реакцією живих організмів у відповідь на негативний вплив), за змінами їх структурних та функціональних показників тощо.
У системі моніторингу, як правило, реалізуються три специфічні функції: спостереження, оцінка і прогноз. Об'єктами спостереження можуть бути окремі точки і зони, розміри яких не перевищують десятків кілометрів (локальний моніторинг).
Якщо об'єктами спостереження є локальні джерела підвищеної небезпеки, наприклад території поблизу від місць поховання радіоактивних відходів або хімічні заводи, то такий моніторинг називається імпактним. У разі збільшення масштабів спостереження до тисяч квадратних кілометрів здійснюється регіональний моніторинг. Спостереження за загальносвітовими процесами і явищами у біосфері Землі та в її екосфері є предметом глобального моніторингу.
Дані щодо основних видів моніторингу за об’єктами спостережень та їх провідні параметри на прикладі поверхневих вод наведені в табл. 1.
Таблиця 1