Гдк деяких шкідливих речовин у повітрі населених місць, мг/м3

Речовини	ГДК
Тверді речовини (пил)	0,15
Двоокис сірки	0,05
Двоокис азоту	0,04
Окис азоту	0,06
Окис вуглецю	3
Аміак	0,04
Хлористий водень	0,2
Ціаністий водень	0,01
Окис кадмію	0,001
Свинець	0,0003
Сірководень	0,005
Бенз(а)пірен	0,000001
Фенол	0,003
Формальдегід	0,003
Фтористий водень	0,005

Шкідливі речовини, що потрапляють в атмосферу внаслідок діяльності промислових та транспортних підприємств, енергетичних установок, транспортних засобів, розчиняються у повітрі та переносяться рухомими потоками повітря на великі відстані. Розсіювання забруднень призводить до зниження концентрації шкідливих речовин в зонах їх викиду та одночасного збільшення забруднених площ. На характер поширення шкідливих речовин в атмосфері та на величину зон забруднення впливають метеорологічні умови (горизонтальний та вертикальний рух повітряних мас, його швидкість, температура, вологість, синоптичні явища, зокрема, дощ, сніг, наявність хмар).

Крім метеорологічних факторів, на особливості розсіювання забруднень впливає рельєф місцевості, наявність лісів, водоймищ, гірських масивів тощо. На ступінь забрудненості населених пунктів значний вплив справляють особливості їх планування та озеленення.

У випадку присутності в атмосферному повітрі декількох речовин, які мають здатність до сумарної дії, сума їх концентрацій не повинна перевищувати одиниці у разі розрахунку за формулою (2):

С₁ С₂ С3 С_n

––– + ––– + –– + ... + –––  1 ; (2)

ГДК₁ ГДК₂ ГДК₃ ГДК_n

де С₁, С₂ ,_..., C_n – фактичні концентрації речовин в атмосферному повітрі;

ГДК₁, ГДК₂,... , ГДК_n – гранично допустимі концентрації цих речовин.

Охорона водних об’єктів являє собою систему заходів, спрямованих на запобігання та усунення наслідків забруднення та виснаження вод, що передбачає розробку методів та засобів очищення стічних вод, а також здійснення контролю якості води.

Речовини, які викликають порушення якості води, називають забруднювачами. Проте не слід забувати, що крім хімічного та фізичного забруднення, може мати місце теплове та мікробне (бактеріальне) забруднення.

Гранично допустимі скиди (ГДС) речовин у водні об’єкти характеризуються максимально допустимою масою речовин, які можуть бути відведені у встановленому режимі в певному населеному пункті за одиницю часу з метою забезпечення норм якості, що встановлені. ГДС визначається з урахуванням ГДК шкідливих речовин в місцях водокористування та водовідведення, асимілюючої здатності водного об’єкта та оптимального розподілу маси речовин, що скидаються. між водокористувачами.

Для кожної забруднюючої речовини за допомогою розрахунків встановлюються ГДС у водоймищах, дотримання яких повинно забезпечити якість води в контрольних пунктах.

Значення ГДС для всіх категорій водокористування визначається за основними речовинами з використанням формули (3) та (4):

ГДС_і = V_заг  С_ст.і; (3)

V_заг = (V_вир + V_гп) - V_бп; (4)

де V_вир – об’єм водокористування для виробничих потреб;

V_гп – об’єм водоспоживання для господарсько–побутових потреб;

V_бп – об’єм безповоротного споживання води;

С_ст.і. – концентрація і-тої речовини у стоку.

Кожне підприємство повинно мати очисні споруди і водогосподарські системи, тобто комплекс водних об’єктів та гідротехнічних споруд, призначених для раціонального водокористування та охорони вод, і, таким чином, підтримання необхідної кількості та якості води у водних об’єктах, розташованих поблизу підприємства.

Скидання стічних вод у каналізацію дозволяється за наступних умов:

• відсутність ознак порушення роботи каналізаційних мереж та споруд;

• кількість завислих часток та тих часток, що спливають, у стічних водах не перевищує 500 мг/л;

• фізичні та механічні забруднення виробничих стоків не засмічують труби та не відкладаються на них;

• хімічні забруднення виробничих стоків не руйнують матеріал труб та елементи споруд каналізації;

• домішки горючих речовин у стоках не утворюють вибухонебезпечних сумішей в каналізаційних мережах;

• шкідливі речовини стоків не перешкоджають їх біологічному очищенню, температура води не перевищує 40° С;

• домішки не вступають у хімічні реакції з побутовими стоками і не виділяють отруйних та вибухонебезпечних газів;

• об’єм скидів не перевищує ГДК.

Забороняється скидати у водні об’єкти стічні води, що містять шкідливі речовини, для яких не встановлено ГДК і не розроблені методи аналітичного контролю.

Не допускається скидати стічні води, котрі після очищення можна використовувати в оборотних та в повторних схемах водопостачання підприємств або для зрошення у сільському господарстві.

Не можна скидати неочищені або недостатньо очищені виробничі, господарсько-побутові стічні води та стоки із заводських територій.

Не допускається скидання у водоймища стічних вод, що містять збудники інфекційних захворювань, радіонукліди, сміття та нафтопродукти. Не можна скидати води, що використовувались для водо– та грязелікування. Забороняється здійснювати залпові скиди сильно концентрованих виробничих стічних вод у водоймища та в каналізаційну мережу.

Виробничі стоки, що не відповідають перерахованим вимогам, повинні підлягати попередньому очищенню на очисних спорудах підприємств.

Місце спуску стічних вод повинне бути розташоване за течією за межею населеного пункту і місць водокористування населенням з урахуванням можливої зворотної течії при нагінних вітрах. Умови відведення стічних вод у водні об’єкти встановлюються з урахуванням можливого змішування та розчинення, фонової якості води та нормативів її якості.

В більшості випадків у разі спуску виробничих стічних вод у водоймища в розрахункових зонах слід дотримуватись умов, що визначені формулою (5):

ⁿ С_і

 ––  1; (5)

ГДК_і

де С_і – концентрація шкідливої речовини у стічній воді;

ГДК_і – гранично допустима концентрація речовини;

n – кількість шкідливих речовин.

Розрахунки з визначення можливості спуску виробничих стічних вод у водоймища повинні виконуватися для найнесприятливіших умов (найменший рівень води протягом року, найнесприятливіша течія відносно пункту водокористування тощо).