Медична класифікація погоди за г.П.Федоровим

Т и п и п о г о д и	Оптимальна	Подразнювальна	Гостра
Перепад температури повітря (добова), С	2	4	понад 4
Швидкість руху повітря, м/с	до 3	до 9	понад 9
Перепад атмосферного тиску, гПа	до 4	до 8	понад 8
Відносна вологість, %	40–70	90	понад 90

Таблиця 2

Медична класифікація погоди за І.І.Григор’євим

Типи погоди	Характеристика погоди
Вельми сприятлива погода	Стійка, частіше зумовлена антициклоном, істотна хмарність та опади відсутні. Атмосферний тиск – вище 760 мм.рт.ст., швідкість руху повітря – 0,3 м/с, перепад тиску – не більше 5 мм.рт.ст. вміст кисню – більше 315 г/м3.
Сприятлива погода	Незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні нерясні опади та мінлива хмарність. Атмосферний тиск – 760–755 мм.рт.ст., швидкість руху повітря – 47 м/с, перепад атмосферного тиску – 68 мм.рт.ст., перепад температури  не більше 5С, вміст кисню – більше 315 г/м3.
Погода посиленого медичного контролю	Хмарна, нестійка погода, опади, зумовлені помірним циклоном, грози місцевого походження. Атмосферний тиск – 745754 мм.рт.ст., швидкість руху повітря – 810 м/с, перепад атмосферного тиску – 914 мм.рт.ст., перепад температури – 69 С, вміст кисню – 289260 г/м3.
Погода суво-рого медич-ного конт-ролю	Погода, зумовлена глибоким циклоном. Грози, інтенсивні опади. Атмосферний тиск – нижче 745 мм.рт.ст., добовий перепад температури – 10С і більше, вміст кисню– менше 260 г/м3.

Індекс мінливості погоди визначається за формулою (1):

N

К = ––– • 100; (1)

n

де К – індекс мінливості погоди;

N – кількість днів з різкою зміною погоди;

n – загальна кількість днів протягом періоду спостережень.

Дані щодо оцінки погодних умов на підставі значень індексу мінливості погоди наведені в табл. 3.

Таблиця3

Ступінь мінливості погоди

Погода	Індекс мінливості
Дуже стійка	до 25
Стійка	2530
Мінлива	3050
Дуже мінлива	понад 50

Атмосферне повітря є одним з найважливіших елементів середовища, що оточує людину. Наявність повітря – обов’язкова умова підтримання життя людини. Людині повітря потрібне головним чином як постійне джерело кисню, необхідного для активного перебігу окислювально-відновних процесів і збереження життя. Крім того, атмосферне повітря є резервуаром, що приймає газоподібні продукти обміну речовин людини, тварин та рослин. Важливу роль відіграють його фізичні властивості (температура, вологість, атмосферний тиск), які визначають процеси теплообміну організму з навколишнім середовищем. Фізичні властивості тісно пов’язані з кліматичними особливостями географічного регіону. Тому атмосферу вважають одним з найважливіших чинників кліматоутворення, її стан визначає циркуляцію повітряних мас і сприяє утворенню хмар та атмосферних опадів.

Повітряне середовище є чинником передачі багатьох захворювань, передусім інфекційної природи, збудники яких відзначаються достатньою стійкістю. Від ступеня чистоти атмосфери залежить рівень сонячного випромінювання, що є потужним як оздоровчим, так і профілактичним фактором. Запиленість повітря впливає на величину природної освітленості. Так, у великих промислових містах рівень природної освітленості є на 30–40% нижчим, ніж у районах з відносно чистим атмосферним повітрям, внаслідок чого, що дуже важливо, втрачається значна частина ультрафіолетового випромінювання.

Відповідно до законодавчої бази та згідно з технічною документацією гігієнічне нормування якості навколишнього природного середовища здійснюється з метою встановлення гранично допустимих значень впливу на навколишнє середовище. В Україні розроблені та діють гігієнічні нормативи, перевищення яких за певних умов може негативно впливати на здоров’я людей. До їх числа, в першу чергу, слід віднести гранично допустиму концентрація, гранично допустимий викид та гранично допустимі скиди.

ГДК (гранично допустима концентрація) – це максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об’єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого періоду часу не зумовлює виникнення тих чи інших хворобливих змін в організмі та несприятливих змін з боку здоров’я нащадків. ГДК є умовною, еталонною, реперною, тобто розрахунковою, величиною, встановленою в екстремальних, суворо регламентованих лабораторних умовах; і, отже, це одиниця масштабу, від якої проводять вимірювання ступеня небезпеки забруднення об’єктів навколишнього середовища.

ГДВ (гранично допустимий викид в атмосферу) – це науково–технічний норматив, що встановлюється для кожного забруднювача та джерела викиду, виконання якого забезпечує дотримання ГДК на території населеного пункту з урахуванням викидів сусідніх підприємств (фонових забруднень).

В таблиці 4 наведені ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі населених місць.

Таблиця 4