Методика оцінки ефективності природної вентиляції хімічним методом (за вмістом со2)

Метод заснований на порівнянні кількості балончиків атмосферного повітря i повітря приміщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мг лужного розчину (600 мг води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначi.

Підрахунок кількості балончиків, що пішли на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провітрювання приміщення, після провітрювання та безпосередньо в атмосферному повітрі. Вміст вуглекислоти (СО₂) у повітрі розраховується за формулою (1):

А  0,04%

Вміст СО₂(%) = ————— ; (1)

В

де А — кількість балончиків атмосферного повітря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

В — кількість балончиків повітря в приміщенні, що витрачено на знебарвлення розчину;

0,04 — вміст вуглекислоти в атмосферному повітрі (%).

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повітрі житлових кімнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних приміщень слід вважати 0,07—0,08%, гранично допустимою — 0,1%.

Методика оцінки ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря

Вентиляція приміщень характеризується такими показниками: об’ємом та кратністю повітрообміну, які, у свою чергу, можуть бути потрібними та фактичними.

Потрібний об’єм вентиляції – це та кількість свіжого повітря, яку слід подати в приміщення за 1год, щоб уміст двооксиду вуглецю не перевищував допустимого рівня. Його розраховують за формулою (2):

(2)

де L – потрібний об’єм вентиляції, м³/год;

k – кількість двооксиду вуглецю, яку видихає людина за 1 год (22,6 л/год);

N – число людей у приміщенні;

p – максимально допустимий уміст двооксиду вуглецю у приміщенні, л/м³;

q – уміст двооксиду вуглецю в атмосферному повітрі (0,4 л/м³).

Фактичний об’єм вентиляції – це така кількість свіжого повітря, яка фактично поступає в приміщення за 1 год. Він визначається за формулою (3):

Vф = S  v  t (3)

де Vф – фактичний об’єм вентиляції, М³/год;

S – площа вентиляційного отвору, м²;

v – швидкість руху повітря у вентиляційному отворі, м/с;

t– час провітрювання.

Потрібна кратність повітрообміну – це число, яке показує, скільки разів протягом 1год повітря приміщень має замінитися зовнішнім, щоб уміст двооксиду вуглецю не перевищувала допустимого рівня - формула 4: V пов nstv

КОП = ——— = ——— (4)

V прим V прим

КОП – кратність обміну повітря за 1 годину;

V пов — об’єм повітря, що надходить або виходить через вентиляційний отвір за 1 год (м³) ;

V прим — об’єм приміщення (м ³);

n–кількість вентиляційних отворів;

S– площа вентиляційного отвору;

t– час (3600 с);

v– швидкість руху повітря;

Таблиця 4.