63. Властивості доказів.

Стаття 65. Докази . Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. (Джерела) Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. Доказам та їх джерелам обов’язково повинні бути притаманні такі властивості: належність, достовірність, достатність та допустимість. Належність доказу означає здатність підтверджувати або спростовувати фактичні дані, які відносять до предмета доказування по крим. справі. Достовірність доказу відображає його відповідність істинним обставинам справи. Достатність доказів свідчить про можливість підтвердження всіх фактичних даних, які входять до предмета доказування. Допустимість доказу засвідчує законність та правомірність джерела доказу та порядку його отримання і фіксування.

64. Класифікація доказів та їх джерел.

Докази в кримінальному процесі - це фактичні дані, на підставі та за допомогою яких-встановлюється істина у кримінальній справі. Джерелом доказу є фізична особа або матеріальний об'єкт, який має або відображає інформацію про докази у кримінальній справі. Залежно від обставин, які підтверджують або спростовують існуючі докази, та порядку отримання цих доказів можна провести певну класифікацію доказів та їх джерел. Докази поділяються на прямі і побічні. обвинувальні та виправдувальні. Прямі докази чітко підтверджують або спростовують обставини, які входять до предмета доказування. Побічні докази підтверджують або спростовують другорядні, додаткові обставини, які можуть відігравати певну роль у процесі доказування тільки будучи підтвердженими іншими доказами. Обвинувальні докази підтверджують винність особи або обтяжуючі вину особи обставини. Виправдувальні докази спростовують винність особи або доводять обставини, які свідчать про меншу винність обвинуваченої особи. Крім того, докази та.їх джерела можуть поділятися на первинні та похідні. Первинні докази безпосередньо містять необхідну доказову інформацію, а їх джерела входять до визначеного законом переліку джерел доказів. Похідні докази та їх джерела потребують звернення до інших джерел доказів і завжди потребують свого підтвердження іншими доказами по справі.

65. Обов’язок доказування.

Суб’єкти. Обов'язок доказування в кримінальному процесі закон повністю покладає на суд, прокурора, слідчого та особу, яка проводить дізнання. Вони зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, тобто зібрати, перевірити й оцінити всю необхідну сукупність доказів і їх джерел і прийняти на цій підставі законне, обґрунтоване й справедливе рішення. Закон категорично забороняє їм перекладати свій обов'язок доказування на обвинуваченого. Звичайно, ця заборона поширюється також на захисника обвинуваченого й підозрюваного, їх законних представників, на відповідача та їх представників. Вони теж є суб'єктами доказування, але на відміну від суду, судді, прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання, органу дізнання і начальника слідчого відділу, мають право, а не зобов'язані брати участь у доказуванні, тобто в збиранні, перевірці та оцінці доказів, висувати певні твердження на захист своїх законних інтересів і аргументувати їх. Таким чином, усіх суб'єктів доказування можна поділити на дві групи: 1) державні органи і посадові особи, які зобов'язані висувати версії, збирати, перевіряти, оцінювати і використовувати докази. Це такі суб'єкти, як орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя; 2) особи, які не зобов'язані, але мають право брати участь у процесі доказування певних обставин справи: обвинувачений, захисник, законний представник, потерпілий та інші суб'єкти, заінтересовані в результатах вирішення кримінальної справи. Вони можуть представляти докази, заявляти клопотання про витребування і приєднання доказів, висловлювати свою думку з приводу оцінки того чи іншого доказу тощо. Отже, неабияке значення для кримінально-процесуального доказування мають предмет доказування та межі доказування. Певні особливості мають суб'єкти доказування в кримінальному процесі. Предмет і межі доказування співвідносяться між собою як мета і засіб її досягнення. При цьому особлива увага має бути приділена межам доказування, оскільки саме точне і обґрунтоване дослідження необхідного обсягу доказів є передумовою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а значить і правильного її вирішення. Щодо суб'єктів доказування, то для кримінальної справи характерним є те, що обов'язок доказування покладається лише на одну сторону - сторону обвинувачення, а саме на суд, суддю, прокурора, слідчого, особу, що проводить дізнання. Кримінально-процесуальний закон забороняє перекладати обов'язок доказування на сторону захисту, тобто на підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, представників.